Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

ТРК «Круг»





Объединенная Православная Молодежь

Национальный Союз

Головна ЗМI про нас

За дві доби після припинення роботи файлообмінника EX.UA користувачі Інтернету заблокували кілька сайтів державних установ — МВС, Кабміну, президента, СБУ, а також Партії Регіонів і КПУ.

Слідство відкликало вимогу про блокування EX.UA, згідно з яким позавчора реєстратор Imena.ua припинив обслуговування домену, в результаті чого файлообмінний ресурс став недоступним.

- Нинішній "наїзд" влади на популярний файлообмінник — певною мірою несподіванка, - зазначив Gazeta.ua лідер БРАТСТВА Дмитро Корчинський. – Просто спрацювали якісь коліщатка в надрах МВС: жорна правосуддя мелють повільно, але напевне. Закономірність полягає в тому, що Україна приєдналася до найбільш огидних міжнародних тенденцій в плані захисту так званого авторського права. Це набуло якихось потворних форм, про що говорить уся європейська інтелігенція. Цей захист обмежує доступ людини до інформації і створює додатковий податок на користь бюрократичного інтернаціоналу. Ми беремо з Європи найгірше, що у неї є.

Єдиним автором усіх ідей і створінь є Господь Бог. Ті люди, які вважають себе авторами, просто черпають інформацію зі Всесвіту. По-друге, одна річ — плагіат, а інша — те, що перетворюється на монополію. Поняття авторського права стільки разів перекручено, що в епоху інформаційного суспільства майже втратило будь-який сенс.


15-го грудня чернігівський Клуб молодого політолога відвідав лідер партії Братство Дмитро Корчинський.

- Останні роки ми багато займалися кондотьєрством – виступали на боці одних бариг проти інших бариг, потім навпаки. Тобто, все те, чим займаються порівняно невеликі, нахабні, злі і безпринципні політичні групи, - розпочав своє спілкування з молодими людьми відомий політик і публіцист.

- Поза цією діяльністю, яка ставила за мету збити які-небудь-кошти, основним своїм завданням ми бачили впровадження в суспільстві політичного Православ’я. На жаль, у сучасному світі все нове, цікаве і круте пов’язане з ісламістами. Нам страшенно заздрісно і ми думаємо, що якщо є ісламісти, мають бути і християністи.


Вважається, що мера міста обирають мешканці міста. Але коли Костусєва попросили написати заяву про відставку, він став апелювати не до одеситів, він не до одеситів кинувся по допомогу, він поїхав до Президента. Бо Костусєв чітко усвідомлює, що опинився він у кріслі мера зовсім не за вибором одеситів. Тому розраховувати на підтримку одеситів він не може. Хіба що на милість Президента. Проте нам, одеситам, хотілося б, аби Президент проявив твердість...

Свободная Одесса


Ввечері 9 грудня у кав’ярні біля Майдану Незалежності відбувся мистецький вечір, присвячений Віталію Запорожцю, суд над яким був цього ж дня.


Д.Корчинський: знаряддям пропаганди для нас є скандал, тому що на все інше немає грошей

Минулого тижня мав відбутись аукціон з продажу партії "Братство", але замість цього стався черговий скандал з якого, за заявою лідера партії, стартувала їх перевиборча компанія до парламенту. Про скандали, стан сучасної політики, про те, як врятувати Україну та про Віктора Януковича УННспілкувався з одним із найбільш парадоксальних політиків України - Дмитром Корчинським.

 

- Пане Дмитре, Ви назвали свою президентську кампанію 2004 року антиелекторальною. Скандал навколо продажу "Братства", який не відбувся, є продовженням цієї антиелекторальної кампанії, тільки вже до парламентських виборів?

- Ну певною мірою, так. Адже єдиним знаряддям пропаганди для нас є скандал, тому що на все інше немає грошей. Такі скандали доцільні, адже наша партія – це творча група, художнє об’єднання. Власне, як партією нам ніколи не вдавалось нею скористатись. Я випадково брякнув в якомусь інтерв’ю журналісту, що якщо хочете, я Вам продам установчі документи. Я зі здивуванням побачив, що це підхопила преса, і тоді вже довелось "усугубити" цю справу аукціоном (від автора: на сайті "Братства" було оголошення про проведення 11 листопада відповідного аукціону).

Насправді, такі речі як "Братство", якби ми навіть тоді хотіли, не продаються. Є речі, які неможливо купити, або на які немає покупців. Я думаю, що цей хрест ми будемо нести до кінця.

- Ви дійсно хочете брати участь у виборах, чи просто хочете показати, що являє собою вітчизняна політика? Чи це справді серйозна перевиборча кампанія, яка буде використовувати такі нетрадиційні засоби?

- Це не стільки спроба показати, що є політика, тому що всі бачать, що таке політика і без нас, скільки спроба показати виборцю, що є він сам. Адже всі виборці переконані, що політика наскрізь продажна справа, що партії продаються, що продаються політики. Але коли ми чесно заявили, що хочемо продати партію – була злива обурення в Інтернеті. Нас сварили за чесність, за відсутність лицемірства. Я думаю, що найрозумніші з виборців побачили з власної реакції, що всі наші негаразди насправді не від влади, а від самих виборців.

- Тобто, виборці самі є певною мірою продажними та лицемірними?

- Ще більш продажними та ще більш лицемірними, ніж політики та чиновники. Принаймні, більшість теперішніх політиків, олігархів та багато чиновників зробили надзусилля для того, щоб прорватись. Вони ризикували. Багато з їхніх колег сидять у тюрмі, чи лежать у землі. Це люди, які проявляють волю та наполегливість у своєму грабунку. А їхні виборці відрізняються від них тільки тим, що більше бояться і є більш лицемірними, ніж політики.

- Чому на Вашу думку у нас такі виборці? І якими є виборці в інших країнах?

- Як не прикро визнавати, в багатьох країнах виборці інші. Я думаю, це спадщина радянської влади. Українців дуже сильно били в ХХ столітті, і нація понесла незчисленні жертви, адже кращі гинуть першими. В голоді виживає той, хто жує під ковдрою, а не той, хто останню скибку хліба віддає старому чи малому, і той, хто перший піднімається в атаку – у того першого і стріляють. Себто, ми нащадки тих, хто вижив у голодоморі, а це не найкраща категорія населення. І в нас уже довгий час успадковуються погані стереотипи поведінки і погані способи світосприйняття.

Українська нація – одна з найбільш деморалізованих у цьому світі. Крім нас, таких ще чотирнадцять – це країни колишнього Радянського союзу. І з цим, безумовно, треба щось робити, але можна зробити що-небудь тільки дуже радикальними методами. Радикальними – в сенсі лікарняними, хірургічними.

- Тобто зараз в української нації інстинкт самозбереження переважає всі морально-етичні цінності?

- Мені здається, що у нас протилежна ситуація. У нас переважає воля до смерті. Інстинкт самозбереження нації – це націоналізм. Безумовно, коли нація, як і людина, живе виключно керуючись інстинктом самозбереження – це погана стратегія. Насправді, людина та нація створені Богом, як інструменти досягнення великих цілей, як інструменти втілення великих абстракцій. І коли людина, чи нація, не виконує своїх інструментальних функцій – вона хворіють і помирає. Це те, що зараз відбувається з українцями. У нас і смертність одна з найбільших, і статистика щодо захворювання на рак дуже невтішна, порівняно з багатьма іншими країнами, і сама нація потроху розкладається саме з цієї причини.

- Ті хірургічні методи, про які Ви говорили, які можуть врятувати Україну, які вони?

- Метод завжди один. Коли-небудь має з’явитись, і ми за це молимось, група людей, які почнуть практикувати зовсім інші стереотипи поведінки, подобається це комусь, чи ні, які будуть на відміну від усіх інших проявляти солідарність, рішучість та, на відміну від усіх інших, справді вірити у великі абстракції і здійснювати самопожертву заради них. Так відбувається завжди і в усіх націях, коли такі люди з’являються, виходить, що солідарністю, відчайдушністю, ідеалізмом можна заражати так само, як і зневірою, страхом та підлістю. На жаль, такої достатньо значної групи населення, яка б поводила себе таким чином, в Україні ще не з’явилось, але ми зі сподіванням дивимось на п’ятнадцятирічних.

- Ви плануєте балотуватись на наступних президентських виборах?

- Мені б не хотілось балотуватись ні на яких виборах, але по-всякому може скластися. Я тут ніколи не лицемірю. Якби я був мільярдером, якби "Братство" було парламентською партією, то, можливо, ми би вправлялись у лицемірстві краще, ніж будь-хто інший. Але оскільки немає жодних перспектив ні на перше, ні на друге, то ми можемо дозволити собі розкіш говорити правду. І тому ми говоримо, що зневажаємо виборців, парламент, парламентську демократію, Центральну виборчу комісію і вважаємо, що через вибори неможна досягти нічого хорошого. Вибори можна розглядати тільки як спосіб урвати шматок, це такий своєрідний бізнес. Безумовно, якщо в нас трапиться нагода урвати шматок, ми спробуємо це зробити, але ми не будемо займатись самообманом. У сьогоднішньому світі (раніше так не було) через вибори неможна досягти ніяких позитивних змін у суспільстві. Їх можна досягти тільки іншим шляхом – позапарламентським.

- В одному зі своїх інтерв’ю Ви сказали, що мрієте перетворити "Братство" на православну Хізбаллу. Але Хізбалла займається терористичною діяльністю. Як вписується поняття теракту в свідомість православної людини чи православної організації?

- Якщо розглядати це питання історично, то дуже добре вписується. Серед християнських святих безліч не тільки схимників, але й вояків, вождів та людей, які широко застосовували політичне насильство. Що стосується насильства, то в християнських справах важлива не стільки сама дія, скільки мотивація. У зв’язку з цим, я згадую одну мусульманську притчу. Десь в перші роки ісламу праведні халіфи власноруч брали участь у битвах. І коли вони закінчили битву, Абу Бакр або халіф Омар, заніс меч над одним із невірних, а той не злякався і плюнув халіфу в обличчя. Той опустив меча та відійшов від пораненого. Коли його питали, чого ж він його не добив, він казав, що якби я встиг його вдарити до того, як він плюнув мені в обличчя, це значить, що я вбив його в джихаді, а після того, як він плюнув мені в обличчя, це означатиме, що я вбив його з пересердя, з особистих міркувань, з особистої образи, а я не вбивця.

Безумовно, будь-яка дія допустима у війні за віру і, безумовно, найсуворіші самообмеження і ненасильство мають практикуватись в особистому житті і в особистих міркуваннях.

- Але все ж таки одним із найголовніших постулатів християнства взагалі та православ’я, зокрема, є смиренність. Як православна людина може мати таку войовничу позицію?

- Вона не повинна мати войовничу позицію.

- Але у Вас позиція дуже войовнича, хоча Ви позиціонує себе як глибоко православну людину...

- Це не войовнича позиція, тобто самі ми не воюємо. Ми нікого не вбиваємо та не застосовуємо політичного насильства. Слава Богу, вже два місяці як усі наші люди на свободі. І в цьому сенсі ми навіть не надуваємо щік, не кажемо, що ми готові до війни чи чогось такого. Але ми відверто кажемо, що ми не воюємо, тому що боїмося, а не тому, що ми пацифісти.

Христос не був пацифістом, Він приніс нам меч, як він сам казав, а не подушку. І поводитись з християнством треба як з мечем, а не як з подушкою. Більшість християн, які відмовляються від протистояння – відмовляються зі страху, не з пацифізму.

- Ви вважаєте, воювати треба? Зараз та взагалі?

- Це єдиний спосіб. Нажаль, таке прикре явище, як тероризм, останні півтора десятиліття показує, що він перетворився на реальний чинник світової політики, він став дієвим.

Якщо раніше це була гостренька приправа до борщу, основними інгредієнтами якого були вибори, масові рухи, якісь геополітичні речі, то зараз ми бачимо, що терористична організація Хізболла власними методами перемогла Ізраїль в останній ліванській війні.

Крім того, ми спостерігаємо, що Талібан так і не вдалося знищити, а, навпаки, якщо 10 років тому американці заявили, що вони знищили Талібан, то сьогодні командування НАТО заявляє, що головна мета всіх їхніх воєнних операцій – змусити Талібан вести переговори. А Талібан не хоче вести ніяких переговорів. Американці відверто говорять, що мир в Афганістані можливий тільки за згоди Талібану, що вони виводять свої війська через два роки і це означає, що Афганістан буде відданий Талібану тощо.

Ми бачимо, що навіть така потужна воєнна держава як Росія вже 15 років не може нічого зробити на Північному Кавказі. І, навпаки, джихад тільки розширюється за межі регіону. Себто, тероризм є реальним засобом. Звісно, що цим засобом можуть собі дозволити користуватись тільки глибоко віруючі люди, які згодились із власною смертю. Ми не є такими людьми, і в Україні таких людей ще небагато. Саме тому в нас ще не впроваджується ефективна політика.

- Тобто, якщо в Україні з’являться люди, які вдаватимуться до тероризму, це, на Вашу думку буде ефективно?

- Безумовно. Це одразу все змінить. Це одразу буде зовсім інша нація.

- Радикально...

- Ні, це прагматично. Якщо нація не має свого збройного підпілля, то це ознака хвороби. Це як у дитини, у хлопчика. Якщо хлопчик, навіть дуже розумненький та лагідний ніколи не б’ється зі своїми однолітками, не грається в війну, не дивиться воєнних фільмів, тобто не проявляє певних елементів агресивності, він швидше за все виросте гомосексуалом. Це недобре. Те саме відбувається і з нацією. Нація не в порядку – ми спостерігаємо пригнічення національного чинника, у нас антинародний режим. І національне, і соціальне у нас постійно піддається приниженню і це не викликає зворотного насильства. Це означає, що нація "невротизована".

- Ви говорите про мусульманські рухи із захопленням. Ви ніколи не думали про те, щоб прийняти іслам?

- Ні, не думав. Але, нажаль, у сьогоднішньому світі реальними героями є мусульмани. В цьому, до речі, основна проблема християнства, адже після смерті матері Терезії, ми не можемо вказувати пальцем на живих святих. Якщо в 60-70-ті роки ми ще могли дивитись на Че Гевару, на Фіделя, на європейських ліваків, на Фракції Червоної армії, Червоні бригади, і казати – от мужні люди, які, безумовно, не в усьому мають рацію, але тим не менше…То сьогодні ми можемо захоплювати тільки ісламістами, салафітами. І це дуже прикро.

Сьогодні все ще є християни, але це, на жаль, протестанти та харизмати, які демонструють приклади мучеництва за віру – в Еритреї, в Індії. Ми бачимо перемогу християнського фронту в Південному Судані. Але, на жаль, це менш яскраві прояви, ніж в ісламістів. Багато хто говорить, що християнство взагалі при смерті, але, як казав Честертон, "Наш Бог вміє виходити з могили".

- Хто вони, ці живі святі? Що вони мають зробити, щоб ми вважали їх такими?

- Хто така свята людина? Це людина, яка відмовляється від компромісів зі світом. Чи уходить вона в пустелю, чи бере в руки меч, але вона не погоджується ні з якими компромісами. На івриті святій – звучить "колеш" – окремий. Тобто, це людина, яка виокремила себе зі світу, піднялася над ним. Це людина, яку можна бачити, адже вона відійшла на таку відстань, що ми вже можемо її споглядати та захоплюватись нею.

- В одному зі своїх творів Ви писали, що коли говорять про духовність, уявляють волошки, а треба було б пожежі. Так що таке духовність, на Вашу думку?

- На жаль, базові речі не можуть бути визначені. Існує наука біологія, але не існує наукового визначення життя. Існує антропологія, але не існує визначення людини. Існує фізика, але не існує визначення матерії. Всі ці речі, які нібито самі собою зрозумілі, неможливо дискурсивно визначити. Ми можемо чітко визначати тільки дрібниці та дурниці, а от глобальні поняття – ні. Так само важко визначити духовність. І ми можемо навіть нехтувати нею, але коли духовність прикладом виб’є нам двері, то ми одразу зрозуміємо, що от вона прийшла, хоча і не можемо її визначити.

- Україна – духовна країна? Українці – духовна нація?

- На жаль, ні. Ми сильно деморалізовані і не духовні, але ми любимо говорити про духовність.

Колись я вів передачу на телебаченні і що мене тоді вразило, так це те, що от з ким би не була розмова і на яку б тему не говорили, всі переходять на духовність. Приходять фінансисти, банкіри і на третій хвилині вони переходять на духовність. З ними про гроші неможливо поговорити, адже всі вони починають вчити духовності. Передача з повіями – знов про духовність на третій хвилині. Хто б не був. Як писав один російський поет: "Включишь ящик – там горилла про духовность говорит. Уберите это рыло, я хочу в палеолит".  Ясно, що ці розмови за духовність – це лицемірство і самообман.

- Можливо, показник того, що її просто не вистачає?

- Так. Людина – інструментальна істота, вона хоче, прагне в що-небудь вірити і якими б скептиками ми не були, насправді кожен завжди хоче бути поряд з людьми, які глибоко вірять.

- Ким із сучасних світових та українських політиків Ви захоплюєтесь? Якщо такі існують.

- Сучасні політики, якими можна захоплюватись це, як я вже казав, ісламісти. Вони, безумовно, вчиняють погано, але ці люди вірять і здійснюють певні вчинки згідно до своєї віри, котрі збігаються з їхніми власними деклараціями.

В Україні, навіть, важко сказати… Ну, можливо, якоюсь мірою Віктор Федорович Янукович, який показав себе справжнім антиглобалістом. Адже виявилось, що він не хоче слухатись ні Європу, ні Росію – він іде на власній хвилі. Мені здається, що він навіть не здогадується про існування глобального світу та правил гри, які діють у цьому світі. Він настільки проста і щира людина, що він порушує всі правила, тому що не знає про їхнє існування.

- І до чого це може призвести для нього самого та для країни взагалі?

- Я думаю, що для Януковича все буде добре. Навіть коли його в той чи інший спосіб відсторонять від влади, він все одно залишиться мільярдером і буде продовжувати грати в гольф, який любить набагато більше, ніж політику.

А для країни - Янукович посланий Богом. Адже те, що собою являла попередня помаранчева епоха – повне лицемірство. Тоді ми могли себе обманювати і сподіватись, що якось воно буде. Президент та прем’єр звертаються до нас українською мовою, героїзуються Шухевич і Бандера, ставляться пам’ятники Мазепі, щось там відбувається з Чигирином і якось усе складеться. А зараз у нас зникли ці ілюзії. Янукович зруйнував їх і постійно штовхає нас нарешті зайнятись собою та нацією. Він нас дуже серйозно провокує. Саме така людина, яка нарешті може викликати в лагідних українців гнів, нам і була потрібна.

- Чи є у Вас бачення чи своєрідна модель ідеальної України?

- Так, безумовно. Я неодноразово казав, що я спостерігав колись у лабораторних умовах ідеальний устрій суспільства – це була міжвоєнна Чечня. Там існували всі суспільні структури, існував бізнес, існував президент, але начальника його охорони час від часу били палками члени шаріатського суду. Був уряд, навіть була міліція та ДАІ, але над усім цим був прошарок людей, які колись взяли зброю в руки та довели своєю мужністю та своєю кров’ю, що вони стоять над Конституцією та над суспільством. Саме вони визначали шляхи, якими воно (суспільство – Ред.) буде йти, тобто така собі воєнна аристократія на цілком пристойному буржуазному базисі. І в чеченському суспільстві кожен міг обрати, до якої верстви він хоче належати. За такого устрою всім добре, кожен може собі вибрати, ким бути. Я сподіваюсь, що колись в Україні так складеться. Безумовно, і в цьому є певні труднощі, але, зрештою, чому суспільство має бути влаштоване в інтересах свинопасів, а не в інтересах козаків?

- Зрештою, суспільство все ж таки не може бути влаштоване в інтересах усіх громадян?

- Це саме такий устрій. Свинопаси мають чудову можливість пасти свиней, а козаки мають можливість вправлятись у тому, що їм властиве – жертвувати власним життям за власні ідеали.

Треба йти до чогось такого і, зрештою, саме до цього світ і іде. Зараз "повстання мас" (за Ортегою-і-Гассетом - іспанський філософ, син іспанського письменника Ортеґа-і-Мунія), закінчилось, і справді лише 5% населення в усьому світі переймаються глобальними речами – культурою, політикою, війною, всім, що пов’язане з лівою стороною Мойсеєвих таблиць. За концепцією польського психіатра та воєнного льотчика Кемпінського, ліва сторона таблиці Мойсея – це те, що стосується верхніх речей – Бога, духа тощо, а права – це те, що стосується побуту й звичайних моральних речей, які так само важливі, але це стосується повсякденного життя. Повинна бути група населення, яка переймається лівою стороною.

- Саме ці 5% мають стати так званою правлячою елітою?

- Я б не хотів вживати слово "еліта". По-перше, воно сильно скомпрометоване сьогодні. По-друге, еліта це не зовсім те, що думають. Це - не найкращі. Еліта – це найбільш нормальні.

Насправді, функція еліти – дбати про те, щоб занадто видатна особистість сильно не вирвалась, не одержала занадто великих можливостей, тому ще це загрожує стабільності, а це небезпечно. Функція еліти – це виносити вирок Сократу, за поетичними доносами Арістофана, зраджувати Наполеона, обґрунтовувати вирок Жанні д’Арк.

- Може, тоді суспільству взагалі не потрібна еліта?

- Еліта потрібна суспільству саме для збереження стабільності, і йому не потрібні яскраві особистості, авантюристи, герої, великі вчителі. Але вони потрібні людині, тому що людина все-таки орієнтується на особистість. Єдине, що нам цікаве, це пригоди та подвиги особистості. Наш Бог – особистість, що багато кому не подобається.

Джерело: УНН


Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів