Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна ЗМI про нас Дмитро Корчинський: Януковичу дедалі менше потрібна Партія регіонів

Дмитро Корчинський: Януковичу дедалі менше потрібна Партія регіонів

Лідер «Братства» Дмитро Корчинський розповів «Коментарям», що сподівається на Москву, якій вдасться зробити з Януковича українського націоналіста

- Чим наразі займається «Братство»? Чому не пішли на вибори?
- «Братство» - це творча лабораторія, яка займається соціально-мистецьким експериментаторством. Ми упосереджено брали участь в місцевих виборах, й допомагали в деяких районах своїм друзям

Лідер «Братства» Дмитро Корчинський розповів «Коментарям», що сподівається на Москву, якій вдасться зробити з Януковича українського націоналіста

- Чим наразі займається «Братство»? Чому не пішли на вибори?

- «Братство» - це творча лабораторія, яка займається соціально-мистецьким експериментаторством. Ми упосереджено брали участь в місцевих виборах, й допомагали в деяких районах своїм друзям. Зокрема в Одесі ми намагались допомогти діючому меру (Едуарду Гурвіцу - Ред.) проти нехороших людей, які все ж таки прийшли до влади. Але вся ця діяльність відбувалась, в першу чергу, в плані креативу.

- Як вам місцеві вибори? Чи не було нудно за ними спостерігати?

- Вибори були нудними через те, що в Україні відсутня опозиція. «Регіоналам» до виборів вдалося побудувати владну вертикаль, видресирувати суди, привезти до належних кондицій правоохоронні органи. Себто, всі необхідні елементи впливу були в них в руках. Натомість відсутня справжня опозиція. Більшість тих опозиційних персонажів насправді є просто дрібними жуліками.

Зараз ми бачимо ситуацію, яка розвивається з Юрієм Луценко. Він, як я розумію, тепер один з центрових опозиційних персонажів. І ми з деякою зловтіхою спостерігаємо, як його чмирять правоохоронні органи. Я думаю, що це справедливо, позаяк Луценко, перебуваючи на посаді «головмусора», арештовував багатьох людей, розганяв наметові містечка. До речі, ніхто зі знакових корупціонерів при ньому не сів, натомість опинились в тюрмі багато з учасників вуличних акцій протестів, активістів націоналістичних організацій. Зараз він отримає по заслузі.

Ще одним свідченням того, що у нас немає реальної опозиції є те, що на сьогоднішній день в Україні є лише один політв’язень – Олексій Макаров (росіянин, який зараз перебуває в Одеському СІЗО - Ред.). Макаров співпрацював з багатьма націоналістичними організаціями, й зараз готується його екстрадиція в Росію, де йому загрожує 10 років позбавлення волі. Натомість опозиційний істеблішмент не сказав жодного слова на захист цієї людини.

- Як Ви, як киянин, оцінюєте діяльність Олександра Попова? Як на Вашу думку, що такого має зробити Попов, аби кияни звернули на нього увагу? 

- Попов – це дуже бюрократичний персонаж. Якраз вся його натура закликає до того, щоб не привертати до себе увагу. І чим менше на нього звертають увагу, тим більш комфортно він себе почуває.

Безумовно хотілось, щоб в Києві відбулися зміни, які, насправді, можна зробити без великих капіталовкладень. Ми живемо в великому європейському місті, яке забудовується навіть не другосортною, а третьосортною архітектурою. Все псується. Та сама містобудівна рада має складатися з митців, божевільних людей, романтиків, завданням яких мало бути одне: не пропустити жодного проекту, який не може нас здивувати.

Натомість все уявлення про прекрасне нашого начальства і бариг, які здійснюють забудову в Києві, сформовано провінційним райкомом партії і комерційним ларьком. Поєднання цих архітектурних форм і є тим, що ми бачимо у Києві: нудно, нецікаво і огидно. Немає амбіцій, нема великої подачі. Київ забудовується як райцентр, як село. І в принципі, як село і функціонує.

Тут потрібно мати смак і певний культурний «понт». А Попов - це управлінець середньої ланки. Він позбавлений смаку, культурного «понту». Це завжди допомагало йому в житті, але псує нам життя в Києві.

- Раніше «Братство» набагато частіше й активніше виступало з креативними речами. А тепер ви, здається, здали нішу креативу «Фемен»?

- Неможливо конкурувати з «Фемен». Хіба що через гомосексуальну естетику. Адже, що може бути яскравішим за роздягнутих дівчат? Тобто вони роздягаються зверху до низу, а ми – для того, щоб конкурувати, - мали би роздягатися знизу… Але я людина старомодна і вирішив залишити це поле діяльності їм.

- Зараз відбуваються акції протесту підприємців проти нового Податкового кодексу. Щоб б ви їм порадили?

- На диво публіка потроху виходить на вулиці. Навіть в провінційних містах. Зрозуміло, що публіка не готова поводити себе по-паризьки або по-грецьки, але, тим не менш, якісь люди виходять. Україна, до речі, досі є достатньо вільною країною, й вільніша ніж всі європейські країни. Реально Україна існує в режимі офшора. Ті, хто по-справжньому не хоче платити податки, їх не платить. Більшість питань можна вирішувати по корупційним зв’язкам. А в тюрмах сидять вже ті люди, за яких зовсім нема кому заступитись чи заплатити.

Але свобода у нас парадоксальним чином поєднується з міліцейською свідомістю. У нас журналісти, суспільство, депутати палко підтримують посилення репресивної функції держави. Депутати жваво голосують за збільшення стягнень, розширення кримінального кодексу. І якщо хтось з політиків хоче популярності, він вносить нові обмежувальні речі в українське законодавство. Це означає, що нація достатньо деградована, але з іншого боку – наша свобода гарантується тим, що всім на всіх наплювати. Наприклад, у нас є реальна свобода слова, тому ніхто нікого не слухає.

- Колись у програмі «Проте» ви досить різко критикували Ющенка й «помаранчеву» команду. Чи могли б ви видати експромт у стилі «Проте» про нинішню владу?

- Я думаю, що зовсім експромтом не вийде, тому що ваш сайт можливо читають діти, й тому не хотілося б вживати певної лексики. А загалом, ця влада діє як нормальна влада: намагається взяти максимум повноважень, прибутків, які є в цій країні. І в мене є сподівання навіть не на українську владу, а на московську, що вона зробить з Януковича і всієї цієї мішпухи українських буржуазних націоналістів, як вже зробили з Лукашенка білоруського патріота.

Хоча, з іншого боку, у нас п’ять років були націоналісти при владі, і це були п’ять років фарисейства і лицемірства. В цьому контексті нова влада значно краща, адже Янукович і його команда ніколи не робили вигляд, що вони люблять Україну. Тут форма цілком відповідає суті. Вони виглядають такими, якими вони насправді є. І те, що вони зруйнували останні ілюзії і, що тепер українська людина не може обманювати себе, що все йде добре, це уже дуже добре.

- Як би ви прокоментували призначення Балоги на посаду міністра надзвичайних ситуацій. Що, «донецькі» скінчились?

- Тут цікава ситуація. Януковичу дедалі менше потрібна Партія регіонів. Йому була потрібна ця партія, щоб прийти до влади. Потрібна була урядова коаліція, зміни до Конституції. Нині все це вже зроблено. І тепер «регіонали» – це гиря на ногах. Там багато людей з якимись амбіціями, які хочуть згадати про свої заслуги в минулому. А натомість, якщо у людини вже є прокуратура, міліція, СБУ і бюрократичний апарат, нова Конституція, то навіщо їй ще якась Партія регіонів. Саме тому, роль «донецьких» при Януковичу буде падати. І ми бачимо, що зараз, може тимчасова, але найвпливовіша група складається не з «донецьких» людей. Фірташ, Хорошковський, Льовочкін, Бойко – це люди не донецькі. Вся ця ситуація розбавляється Балогою. Ймовірно, потроху Янукович буде намагатися позбавитися баласту.

- Кого б з уряду ви б взяли у «Братство»?

- Ми б взяли будь-яку багату людину в «Братство» і охороняли б його спеціально відведеному гігієнічному підвалі. Переконаний, що жодної волосини не впало б з його голови, поки ця людина б платила.

- Чого не вистачало минулій і теперішній владі?

- Минулій владі не вистачало корпоративної етики. Помаранчеві програли і єдиномоментно їх фракції посипалися. «Донецькі» трималися всі ці п’ять років. У 2005 році, коли ще був переляк і не зрозуміло як буде далі, вони дуже багатьох своїх людей, і навіть «шісток», ховали за кордоном і не кидали. Це й є корпоративна етика. І це означає, що, як це не прикро, але «біло-синя» команда була якісніша за людськими якостями, ніж «помаранчеві».

Теперішній владі не вистачає широти душі, можливості усвідомлення тої ролі, в яку вони потрапили. Зараз ми маємо маленьких людей в історичних обставинах. Все це люди в «футлярі», «овочі», які за якоюсь незбагненною логікою подій зараз мали б творити історію. Але, що таке історія – вони не знають. Вони не мислять цими категоріями, вони не бачать цього, і саме тому їх роль - жалюгідна. Вони цілком всі адекватні на районному рівні, або на рівні автобази. Але от уже на рівні країни, Європи – вони ніхто. І вони ніколи не зрозуміють, ні що таке країна, ні що таке Європа, ні що таке історія Європи.

 

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів