Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори
Вряди-годи, прихильні до БРАТСТВА знайомі дорікають мені, мовляв, чому ми нехтуємо виборами, чому ми їх бойкотуємо, як же інакше ми сподіваємося захопити владу, якщо навіть не намагаємося потрапити до парламенту та таке інше.

Припустімо, у нас дивовижним чином з’явиться вдосталь здобичі або котрийсь з олігархів з’їде з глузду та почне нас активно спонсорувати, ми підемо на вибори, подолаємо відсотковий бар’єр, головні братчики стануть депутатами
Пристрасті вирують навколо.
Невичерпні.
В атмосфері. Люди, країни, птахи, всесвіти – поскаженіли, хіба не чутно?
Хіба не торкають оті фейерверки в головах?
Діється щось. Вибухає. Треба заплющити очі і відчути. Місто не спить. Мізки людей, що впали в тимчасове забуття сполоханого сну, чутні роботою шарнірів. Плюгава недороблена смугаста молодь шугається по темних закутках центральних дворів – мінет, план, вишнева наливка. Стада намальованих овець та свори собак з очами, набагато розумнішими, звісно.
Порівнюючи Старий Заповіт і Євангеліє, не перестаю дивуватися, наскільки Господь змінив своє ставлення до людей після того, як послав на землю свого Сина. У Старому Заповіті Бог справедливий, а у Новому – милостивий.

Для старозавітного Бога люди – це наче статистичні одиниці. Він грається ними, мов геймер у комп’ютерну стратегію: ллє кров армій, насилає на винних і невинних (невинних – немає) покарання, знищує цілі народи. Йому нічого не варто втопити всіх у великому потопі чи спалити ціле місто
Ми надто мало думаємо про смерть. І зовсім не думаємо про те, що буде після неї. Майбутнє уявляється досить туманним. Не дивлячись на те, що Православна Церква має ясне вчення про життя душі після смерті, мало хто знає про нього. Це надто страшно, і надто схоже на казки неосвічених пращурів. Ангели, повітряне царство бісів, митарства, поклоніння Господу сил, пекельні муки та передчуття вічного блаженства – усе це дико звучить і майже не відомо сучасникам. Навіть тим, хто називає себе православними християнами.

Вчення Церкви з цього приводу не сприймається серйозно. В найгіршому випадку його просто відкидають, бо «це неможливо»
В сучасному житті, в реальності навколо нас, немає того, що могло б надихати вірних, як це було у давні часи: навернення до віри істинної цілих народів, розквіт чернецтва, ревність до святого Православ’я. Практично увесь світ вже чув про Христа, усі стомилися від християнства, воно набридло. Сам феномен апостасії (відпадіння від істини) полягає в тому, що люди не можуть свіжо сприймати Євангеліє. Наступна причина – атмосфера Міккі-Мауса. Не вистачає серйозності. Розслабся, стався до усього легко, нічого важливого не відбувається.

Це правильно, коли стосується умов життя, зручності чи заробляння грошей. Проте не прийнятно, якщо йдеться про віру та віросповідання. До речі, про зручності
Всю ніч під вікнами волала п’яна молодь. Безліч разів крутили одну й ту саму попсову пісню. Вгомонилися під ранок. А вже о сьомій «на діло» вийшов двірник-маніяк із газонокосаркою. Він щосвітанку (!) косить траву, поливає лавочки зі шлангу й перекидає сміття з урни, де його більше, в урну, де його менше, замість почистити обидві.

Малого побила підлога. Після того, як він упав з дивану. Він сильно засмутився – насилу заспокоїли. Довелося о восьмій їхати з ним гуляти. Снідала на лавочці булочкою й соком. Ну коли востаннє на сніданок ви куштували свіжоспечену, ще теплу булочку та прохолодний, освіжаючий сік? Лівим оком читаючи Достоєвського, правим вухом почула, ніби в усьому районі вимкнули гарячу воду. І збираються вимикати світло.
Наш Бог вчить прощати. Свого зрадника Іуду Господь, напевне, пробачив, проте до раю не пустив. Сучасні єретики стверджують, що ця зрада була необхідною для того, щоб здійснилось Святе Писання. Нібито Іуда зробив це вимушено, за проханням самого Ісуса. Реабілітулюючи зрадників, вони самі стають такими.

В Україні насправді настали веселі часи, як співають у своїй пісні група українських невдах. Небеса, мабуть, навмисно дарують нам таку погоду в важливу мить справжнього життя. Від спеки мізки поступово починають плавитись. Людина в починає приймати, в натурі, навдивовижу чудернацькі рішення. Вкрай цікаво спостерігати, як поводять себе оточуючі, наші вельмишановні політики-можновладці
Києво-Печерська лавра – одна з найбільших святинь світового Православ’я. Велич та святість цього місця безмірні. Концентрація благодаті на кубічний метр перевищує всі допустимі норми. За дев’ять століть тут подвизалися і заслужили спасіння тисячі душ. Десятки сподобилися бути приліченими до лику святих.

При виході з Дальніх печер зустрічаємо раку, над якою написано: «ТИТ ВОЇН». В Патерику (житті Печерських святих) сказано, що спершу він був воїном і вирізнявся мужністю в битвах з неприятелем. Після поранення в голову змушений був залишити військо, прийняв чернецтво та провів останок життя, оплакуючи свої гріхи. Перед смертю ж отримав від Бога звістку про їхнє прощення
Тіпа весна. Сонечко, Печерський райвідділок, гормони, будівництво та циганський табір. Вночі грають у мафію та голосно верещать. Радіють життю та отримують свою порцію адреналіну (дехто вже отримав по 7-10 діб).

Останнім часом надто часто ходжу до бісівських установ. Воля Господня, політична ситуація в країні та страх, що відріжуть нафіг електроенергію, вже вдруге змушує мене збивати пороги Печерського Київенерго.

Прямо по коридору, праворуч, в кінець черги. Понад дверима червона лампочка «зайнято», а в вухах 24 каприз Паганіні. Посміхаюся, вистукуючи пальцями по стіні. У горлі пече, соплі й температура. Як гадаєте: можна вилікувати ангіну, заливаючи горло чорним мускателем, розбавляючи
Моїм завданням було знищити всіх кіборгів. Але перед тим їх потрібно було ще й виявити. Це виявилось майже неможливо. Тривали вибори, і я мав допомагати меру (адже я був замом по безпеці). І що ж було робити? Кіборгами навіть не пахло. Мій підлеглий – шеф поліції, явний мутняк. Хоча мав бути моїм кентом. Я дав йому бабло, аби підкупити журналіста, що мав компромат на мера. Втім, мені що журналіст, що мер до сраки… А крім того – з ходу тикати бабло шефу поліції з проханням підкупу чи фізичного насильства – надто ризиковано…

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів