Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

ТРК «Круг»





Объединенная Православная Молодежь

Национальный Союз

Головна Твори

Кто бы мог подумать, что из всех державных проектов Александра III Миротворца наиболее державным в перспективе окажется проект ассимиляции евреев. Величие его замысла открывается нам лишь в полуторавековой перспективе, спустя пару-тройку мировых бурь и пяток завихрений местного значения.

«Треть перебьют, треть сбежит, а треть обрусеет», - этот недоброжелательный афоризм выразил суть имперского проекта. А о его воплощении я скажу так: «треть сбежит и обрусеет». Почему сегодня, зачастую именно еврей-ассимилянт является носителем «русской» идеи - даже на Брайтоне, не говоря уже о Хайфе. О том, что с этим в Одессе, я вообще промолчу.

Происходящее выглядит парадоксом: сегодня ревнителей немецкой идеи среди евреев бывших Германской и Австро-Венгерской империй значительно меньше. Можно подумать, будто в Российской к ним относились лучше… Но, если мы устраним одну подмену понятий, произведенную между 1937 и 1943 годами, то все в нашей голове встанет на место. Когда сегодня говорят «русский» - подразумевают «советский».

«Советская» историческая память – единственная, которая доступна соотечественникам в их оперативной памяти. В популярной культуре ландшафтная составляющая одесских времен ограничена 20 столетием. Да и то начинается в Одессе 1905 годом. В нем памяти нет места даже Жаботинскому – только Айзенштайну, Бабелю, Ильфу с Петровым и спич-райтерам Жванецкого. Этот феномен убедительно подтвержден сериалом о Мишке Япончике. На ю-тубе клипы из него заметно популярнее оригинальных записей сестер Берри, никак не связанных с «революционными» декорациями фильма.


Любі діти! Мені стало сумно, коли я не побачив ваших малюнків. Я зрозумів, що сам в тому винен. Поки я займався тим, що мені цікаво – японськими рушницями «Мурата» калібрів 30 та 7,6 мм, вас встигли одурити. Я навіть знаю – хто. Вони називають себе «українськими націоналістами», або й «українськими патріотами». Остання мовна конструкція виглядає дивно зглядно значення слова патріот. Насправді – це все ті ж совки.

Гратися – це добре, вчить нас керівник Мао. Зокрема, добре гратися в індіанців, козаків, українців та росіян – хоч особисто мені більше до вподоби гратися у половців. Але кожна гра має навчати, а не дурити, як гра в наперстки, або на автоматах. Коли ви уявляєте себе лікарями це добре – доки ви не візьметеся робити застрики іншим дітям. Бо, насправді, ви не лікарі. Значна частина з вас – також не українці.

Вважати себе «українцем» ще не означає ним бути. Так, українців багато, це так звана ландшафтна складова. Але, більшість тих, хто називає себе «українцями» через якусь «ідею» - а не тому, що сформувався в цьому ландшафті, насправді в них грають – задля власного задоволення, або за гроші. Ці, останні – депутати та ті, хто на них працює. Ті хто грають – брешуть, щиро – як ви, коли граєте в лікарів, або з вигоди – як вони, коли називають себе «українцями» через партійну приналежність. Я не вважаю, що це погано – доки ви розрізняєте власну/їхню брехню та дійсність.


 

Любі діти!

Зараз дорослі навчають Вас, що росіяни дуже злі та їдять неслухняних діточок. Це правда – неслухняних діточок їдять, але зовсім не росіяни, а совки! Ці совки дійсно дуже люті – вони перебили росіян і тепер живуть у Москві та Пітері замість них. Зараз вони хочуть перебити нас і жити в Києві та Львові замість нас. Вони нахабні, бо кажуть буцімто вже живуть в Одесі, Дніпропетровську, Харкові та десь у Донецьку. Це нахабна брехня: в Одесі та Дніпропетровську жили добрі жиди, які складали красиві вірші та пісні. Коли совки почали вбивати жидів, найбільш розумні з жидів втекли від совків до Америки або Ізраїлю. А найбільш дурні – приєдналися до совків і стали звати себе «русскімі» або «советскімі» людьми. Жидів, яких совки не вбили, вони примусили забути рідну мову – ідіш і заборонили співати нею красиві пісні. А красиві жидівські пісні переклали мовою совків, тепер їх співають як «совєтські», або навіть «російські». Те ж буде і з вами – коли ви дасте себе одурити совкам, а також не слухатиметеся батьків, не ходитимете до церкви, та не чиститимете зуби.


У своєму житті Церква керується Св. Писанням і Св. Переданням. Чи не найважливішим елементом останнього є правила Православної Церкви (грецькою - канони). «Правилами називаються ті письмові визначення, які законодавча влада церковна видала протягом декількох століть і які досі мають силу в православній церкві, як позитивні і взагалі обов'язкові закони для всіх і кожного, хто є член цієї церкви» (єп. Нікодим (Мілош). На жаль, сьогодні не всі віруючі згодні приймати правила такими, яими вони є. Оскільки із обов‘язковістю їх сперечатися важко (явно протестантське твердження), сперечаються із їхньою незмінністю.

Твердження про те, що канони із ходом історії можуть змінюватися, тим паче, відмінятися - неприпустиме і неправославне. Так, вони – церковний закон. Проте, не лише закон. Згідно із православним віровченням, канони є Божим Одкровенням і богодухновенні, як і Св. Писання. Оскільки належать до Св. Передання. Перше й друге доповнює, пояснює одне одного. Тому просунуті ієрархи і радять мати настольними книгами дві – Біблію та Книгу правил. Неможливо уявити, щоб християнин при здоровому глузді казав чи навіть думав, що якісь слова Біблії застаріли. Що їх можна змінити чи відмінити. Із церковними правилами те саме.

Є правила, що наразі не діють. У зв‘язку із історичними обставинами. Наприклад, зараз у Церкві немає інституту дияконис. У середі православних немає рабства. Ясно, що канони стосовно дияконіс та рабів не діють. Проте, якщо коли-небудь диякониси знадобляться Церкві – невідмінені, незмінні канони щодо них знову діятимуть. Навіть за світською логікою церковні правила не можуть бути змінені чи відмінені. Перше: всі вони видані чи затверджені Вселенськими соборами. Тому змінювати й відміняти їх міг би лише Вселенський собор. Хоча велике питання, був би такий собор законним чи «розбійницьким» (швидше за все – останнє). Друге: на основі чого нам сьогодні визначати, які правила потребують змін, які можуть не виконуватися? Якщо Св. Отці однозначні: мають виконуватися всі. Це не принижує висоти й духовності християнської віри. Навпаки - вказує, куди саме тягнутися. А то ж наша, людська, натура така капосна. Ми ж захочемо відміняти найважче для нас. Воно ж, зазвичай, – найважливіше. Так, наприклад, комусь здаються «застарілими» церковні правила щодо посту. І не тому, що у ХХІ столітті піст не потрібен. А тому, що його головна пристрасть – обжерлевість. І так з усім. Покоління та обставини змінюються – а правила, як і Слово Боже, лишаються незмінними. Тому що незмінними лишаються пристрасті й гріхи людські.


У часи мого дитинства, у 70-80-х роках, на Західній Україні росіяни (а росіянами, рускими тут завжди були усі російськомовні, про всілякі складні речі – мовляв, українець, але просто говорю не по-українськи – тоді не йшлося) вже не сприймалися як безсумнівні вороги. За двадцять років після сорокових біль притупів. Однак вони не перестали бути іншими. Незважаючи на те, що у щоденному житті все було переплетеним, незважаючи на те, що ми жили в одній країні і хоч не хоч ця країна була не тільки їхньою, але вже й нашою. Вони були іншими. Ми, зрештою, теж – для них. Тому рускі не любили нас за те, що ми українці, а ми не любили їх. Щоправда, дехто з нас старався перейти на російську, щоби його полюбили, а вони такого не робили ніколи. Врешті ті з нас, котрі вдавалися до мімікрії, протрималися не довго – так чи інакше їм нагадували, хто вони насправді.

А ще ми мусили кожного дня сидіти на уроках їхньої мови. Вони натомість могли відмовитися від уроків нашої і гуляти в цей час містом. Вони мали право зневажати все наше. Ми ж не тільки не мали права поважати свого, ще й мусили з ентузіазмом приймати все їхнє. За те, що ми хотіли любити своїх, нас називали лютими ворогами самих себе. А вони були праві завжди, від народження.


Святий Ілля — один із найвеличніших пророків Старого Заповіту. Народився у Фесвії Галаадській за 900 років до Різдва Христового.

Дане дитині ім'я Ілля (міць Господня) визначило весь його життєвий шлях. З молодих років він присвятив себе Єдиному Богові, оселився в пустелі та проводив життя у суворому пості й молитві. Покликаний до пророчого служіння за ізраїльського царя Ахава, пророк став полум'яним ревнителем щирої віри і благочестя.


Днями, в одному букіністичному магазині одного неназванного українського міста колоритна продавщиця-єврейка розкрила мені очі на одну з причин вічної проблеми: "чого це нас всяка потолоч ставить раком, а ми мовчки терпимо".

Вона подивилася, як я осмикую своїх дочок, які тягнули рученята до яскравих журналів (щоб негайно знищити, - я ж своїх бісенят знаю) і сплеснула пухкими руками:

- Ну одразу видно різницю між українськими та ізраїльскими батьками! Вашим дітям все ніззя! Все не можна! Всюди не ходи, нікуди не бігай, нічого не чіпай! А дітям треба всюди бігати, все чіпати, всюди лізти. Діти повинні рости із розумінням, що вони все можуть, і їм все можна! От того ви й живете у такій країні! Ви з дитинства звикли, що вас осмикують, вам забороняють, вас обмежують і ви маєте це терпіти...


1.Виcмикувати бур'яни - це фашизм! Не можна вбивати бур'яни тільки за те, що у них листя іншої форми, плоди іншого кольору! Навіщо на городі працювали наші діди? Щоб потім рослини ділили за сортами?

2.Рослини - всі різні, всі рівні! Багатство городу - в його різноманітності і гостинності!

3.Ти що, хочеш, щоб твій город скоротився до розмірів кільця довкола опудала? Наш город і став великим лише завдяки бур'янам, тому що кожному бур'яну знаходилося місце на грядках.

4.Дайте визначення, що вважати полуницею! Пошкреби полуницю - знайдеш бур'ян. Жодної полуниці не існує, це гібрид монгольських і фінських бур'янів.

5.Нема поганих видів - є погані екземпляри. Не можна судити про всі бур'яни за окремими представниками роду. У мене є кілька знайомих бур'янів - дуже красиві і добрі рослини!

6. Є ще полуничний пирій, полунична осока, полуничний чортополох. Вони всі ввібрали в себе культурні соки полуничної грядки і тому по праву зростають в цьому місці, демонструючи собою кращі сорти справжньої полуниці. Тому антифашист-городник повинен інтегрувати їх в город, зробивши його справжнім домом для всіх рослин, які бажають зростати в його городі.


Музика і слова Романа Шухевича. Виконання: Ліна Дегтярьова (онука винахідника кумелета Дегтярьова). Відео - зі словацького архіву.

Кадри з батальйоном "Нахтігаль".


Ви помітили, що Азаров і Табачник скрізь на людях з'являються вдвох... Навіть, у Лавру, до могили Столипіна ця солодка парочка відправилася однією автівкою...


Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів