П'ятниця, 23 листопада 2012, 14:55 | (с) Надія Моклюк

Річниця «Майдану». Як було насправді

Ходила вчора на акцію. Не те щоб підтримати, тим паче – не для того, щоб згадати. Подивитися, що буде. Хтось щось говорить з імпровізованої трибуни. Прапори за Юлю у помаранчевих тонах. Люди з помаранчевими шарфиками. Улюбленцем фотографів став дехто із помаранчевою парасолькою. Загалом – чоловік 500 (кажуть, трохи раніше було із 1000). Міліції не видно.

Берк
ут чемно ховається у переході, щоб не муляти очі. Нудьга та й годі. Ми з хлопцями мило побалакали. Змерзли. Зібралися розходитися. Хтось розійшовся, а ми з кумом пішли пити каву у «Глобус». Попросили дівчину з Комітету визволення політв’язнів подзвонити, раптом що.

Каву випили. Перевалило за 19:00. Вирішили піти подивитися, що там нагорі. Якщо щось буде – то зараз. І саме цієї миті дзвонить дівчина: троє затриманих. Вибігаємо нагору. Далі – картина маслом.

Беркут вишикувався уздовж проїжджої частини. За ними – три автобуси, бобик, автозак. Розосереджений натовп, у якому відбувається броунівський рух. Микола Коханівський вигукує промову: мовляв, якщо вже так сталося, що хлопців затримали, давайте підемо під РУВС їх підтримати, «хто згоден – за мною»! Ніхто нікуди не рухається. Пізніше зрозуміла, чому. Якби у натовпі були люди, які голосно казали: так, пішли, пішли під РУВС – усі б пішли. Але таких людей не було. Микола йде сам. Уривки розмов із натовпу:
- В усьому винні москалі!
- Ні, в усьому винні … (не почула, хто).
Голос із трибуни:
- … усе через те, що ми були недостатньо активними на виборах… Але, хлопці, давайте все-таки, незважаючи ні на що, відсвяткуємо, згадаємо, як це було, заспіваємо пісень…

Співають гімн. Нас колотить.

Ідемо під РУВС на Прорізну. Виявляється, що затримані на Печерську. Микола кричить у телефон: «Що вони роблять? Співають? Скажи, щоб не співали, а йшли під РУВС!.. Так дай по голові, щоб не співали!!! Пізно вже співати!!!» По дорозі дізнаємося, що затриманих повезли у Шевченківське на Герцена, і їх не троє, а семеро. А нас, «групи підтримки» - менше. Стало сумно. Сумно, бо правда, що більшість публіки не лише не в змозі зрозуміти, у чому вони помиляються – а навіть усвідомити, що вони помиляються, взагалі.

Потім, правда, народ під‘їхав. Розмови ні про що з ментами. За три години нам так нічого і не повідомили, окрім того, що на хлопців складають адмін. протоколи. Близько 23-ї під’їхав нардеп Гримчак із телекамерою та журналісткою. Його, звісно, пропустили, а камеру – ні. Невелика штовханина біля зачиненої брами у височенному паркані навколо ментури.
Правду кажуть: зараз журналісти буйніші за активістів. Потім, якщо чесно, я поїхала додому.

Власне, це кінець історії. Тієї її частини, свідком якої була я. Але не можу не розказати про один ліричний момент, що не має прямого стосунку до описуваного.

З РУВС випустили немолодого вже чоловіка. За версту було чутно, що він напідпитку. Затримала його там же, на Майдані. Судячи з його опису, затримував беркут. Чоловік ішов із дівчиною та відкупореною пляшкою портвейну. Вийшов від ментів із величезною гулею на лобі (дістав при затриманні). Розказав нам свою історію – і пішов геть. Ми посміялися: як невчасно він вирішив прогулятися Майданом. Але за кілька хвилин чоловік повернувся. Сказав ментам, що десь загубився його телефон. Ні, не обшукували, не вилучали. Просто десь загубився. Може, у відділку, може, в автозаку. Один із ментів у штатському набирає номер, сказаний чоловіком. Трубку бере дівчина останнього. Все нормально, телефон у неї. Чоловік іде. Минає хвилин двадцять. Менту приходить смс. Дівчина затриманого написала: «Передайте Андрійкові, що я його дуже люблю». «Ну, і що мені робити?» - питає мент у нас. Ми пояснили – це ж очевидно! – що треба наздогнати Андрійка, передати йому слова дівчини, і дати грошей на таксі. Він не послухався. Дівчина писала йому іще щось, але він нам цього не прочитав.

Понеділок, 12 листопада 2012, 17:35 | Дмитро Корчинський

Під римою завждИ живе любов...

Під римою завждИ живе любов
Чи нЕнависть. За що б ми не співали,
Пекуче під холодними словами,
Та те, що тліє там - теж є любов!

Любов - буяння біологіі. Білок
Притягує білок - субстанцію склизькУ,
Утворення пептидного зв'язку -

Як вчить нас аспірант чи цілий док -

Четвер, 08 листопада 2012, 12:40 | Братство.info

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча. ч.8

От Авторов: Течение нашей истории сдерживается тайнами ее героев. В качестве интермеццо мы порадуем наших верных читателей – всех пятерых, очерком о нравах ОУН при Бандере. Обстановка была нервная, мягко так выражаясь….
Братишки Карамазова

9 мая 1934 г. около 8.30 вечера прохожие Ян Ханис и Бронислав Гродовськый услышали выстрелы. Оба пошли в ту сторону и на обочине Стрыйського кладбища от Кадетской улицы обнаружили тело человека, лежащее в луже крови. Сообщили полиции. На место происшествия прибыли аспирант Цесельчук и несколько агентов. Из документов, найденных на теле, следовало что убитый – студент Яков Пукшин-Бачынськый, зарегистрированный по адресу д. 14 ул. Декерта. В одежде среди прочих бумаг нашли записку, в которой Бачынського приглашали на встречу на ул. Руськой или в пассаже Миколяша. Возле трупа подобрали 7 гильз калибра 7,65 мм и 2 гильзы 6,35 мм. Секция тела показала, что причиной смерти стали огнестрельные ранения в голову и грудь…

По версии бандеровского официоза, пересказывающего показания Бандеры по данному эпизоду, подозрения в адрес Бачынського возникли еще в 1931 г. Мол, было замечено, что он, не являясь членом ОУН, прислушивается к разговорам на организационные темы и даже «что-то записывает». Наружное наблюдение за Бачынськым якобы установленное в 1933 г. показало, что он встречается с агентами полиции. На пробу, Бачынському подсовывали различные организационные тайны, которые вскоре становились известны полиции. Поэтому, «революционный трибунал ОУН» приговорил Бачынського к смерти. Так как дело выглядело сугубо внутренним – «оуновским» (!?), Бандера, как Краевой Провиднык ОУН поручил исполнить приговор своему человеку - Мыгалю. Тот долго работал в пропагандистском реферате и Бандера был его непосредственным «зверхныком».

При беспристрастном расследовании история выглядит совершенной достоевщиной.

Субота, 03 листопада 2012, 06:41 | Bratstvo.info

Послання «Братства» до герольдии РФ : «О желательности замены герба РФ на более пристойный»

Мир вам, герольды (геральды)!

Мониторинг пилотного проекта Братства - «герб примирения», выявил следующие тревожные факты и тенденции в российской геральдике:

Середа, 24 жовтня 2012, 14:12 | Позаблоговий

Из истории старой Малороссии: Об атамане Савицком

Если вы посмотрите на карту Европы 1920 г., как ее начертили согласно условий Весальского мирного договора, то с удивлением обнаружите, что все правобережье Десны до Брянска, - территория Стародубского полка, принадлежит Украине.

История Северщины, части «старой Малороссии» – как ее называли, мало известна украинскому читателю. Простой пример, персонажей нашего Юга - Нестора Махно или Михаила Винницкого (Япончика) знают все, а кто знает атамана Савицкого? Разве в Белоруссии сняли телевизионный фильм. Эх, Черниговская губерния, как бывало вздыхал мой отец…

Александр Александрович Савицкий родился в конце 1880-х годов в уездном городе Новозыбкове Черниговской губернии. Его отец, акцизный чиновник, умер рано, оставив жену с маленькими детьми на руках. Никакими средствами Савицкие не располагали. Мать определилась сиделицей в казенную винную лавку, заниматься воспитанием детей ей стало некогда. Александр, отличавшийся и умом и силой, верховодил на улице. Уже ребенком ему было тесно в городе, он на многие дни уводил свою компанию в леса. Ребята жили в шалашах, ловили рыбу, охотились, собирали грибы и ягоды, Знание леса очень пригодится будущему разбойнику.

Братьев Савицких - сыновей умершего чиновника приняли в местное реальное училище на казенный счет. Учеба давалась Александру легко, и только поэтому руководство училища его терпело. Он открыто противопоставлял себя преподавателям, рисовал на них карикатуры, отпускал такие шуточки о педагогах, что их повторял весь город. Такая дерзость сделала Савицкого популярным среди в общем-то подневольной молодежи. Следует понимать, что тогдашняя система образования никаких «прав» у гимназистов и реалистов не предполагала...

Вівторок, 23 жовтня 2012, 12:24 | Надія Моклюк

Богослов‘я риб

Чим більше дізнаєшся, тим більше дивуєшся глибині, точності та емності християнської термінології. А також – символів. Як відомо, зображення у церковній традиції несе таке ж смислове навантаження, як і слово. Ікони – Писання для неосвідчених. Символи раннього християнства, що спершу використовувалися замість ікон – також. Наприклад, риба.

Загальновідомо, що риба символізувала Христа. Грецьке Ichthus – риба – складається із п‘яти літер, що безпосередньо стосуються Христа: lesous Christos Theou Uios Sdter, Ісус Христос, Божий Син, Спаситель. Можна сказати, що, таким чином, риба була не лише символічним зображенням Христа, але й першим символом віри. Оскільки ним сповідувалася віра в Божественність Христа і Його спасительну місію. Уся віра - одним словом, навіть одним зображенням, - це вражає. Особливо якщо уявити, скільки мільонів сторінок і мільярдів слів було написано, щоб цю віру розкрити та пояснити.

Для того, щоб зобразити Церкву, яка засновується на Христі, зображували корабель, що стоїть на рибі. В принципі, не настільки вже були неправі древні вчені, котрі вважали, що Земля також лежить на спині риби. Господь – причина виникнення світу. На Ньому світ тримається. Якби Він забрав Свою силу та благодать – усе вмерло б в одну мить. Навіть швидше. Як і Церква-корабель, земля і все, що наповнює її, також засновується на Христі.

П'ятниця, 19 жовтня 2012, 15:00 | Славко Артеменко

Интеллектуальный детектив: Тайна «Богородицы» (позаблоговий)

О существовании гимна Руси сегодня мало кому известно. Нам предстоит установить является ли «Богородица» древнейшим из гимнов ныне живущих народов и какому именно народу она принадлежит.

Наиболее древним гимном в мире принято считать японский «Ки ми га-е». Запись его текста датируется 11 столетием, однако, музыка восходит к 1880 г., его исполнение началось только в эпоху Мейдзи, а «национальным» он стал только в 1999 г. Древнейший европейский гимн – голландский «Вильгельмус», написан между 1568 и 1572 гг., а официальным национальным гимном он стал в 1932 году.
«Богородица» намного старше. Самая ранняя известная запись текста, снабжённая нотами, относится к 1407 г. Она сделана на задней вклейке собрания латинских проповедей, скопированных викарием в Кцыне (Куявия, Польша) Мацеем из Грохова. Сейчас эта вклейка хранится в Ягеллонской библиотеке. Официальное исполнение «Богородицы», как гимна династии Ягелонов, правившей в Польше, на Литве и Руси, относится к 1434 г. – коронации Владислава III. В 1506 г. текст «Богородицы» был включён в «Статуты» Яна Лаского – официальный сборник всех правовых актов Речи Посполитой. Этот фундаментальный источник права использовался в Белоруссии и на Украине вплоть до 19 ст.

Однако, какое отношение «Богородица» имеет к Руси? В «Статутах» было дано пояснение, что ее автором является Святой Войцех (? – 997 гг.) Этот святой Римско-Католической Церкви, епископ Пражский, просветитель славян и прусов, известный на Западе как Адальберт, принадлежал к сторонникам использования в церкви только латинского языка. А «Богородица», по общему мнению - старейший, дошедший до нас поэтический – рифмованный, текст, написанный еще праславянским языком. Вот он в польской записи 1407 г.

Середа, 17 жовтня 2012, 12:13 | Братство.info

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча. ч.7-1

Чистая работа

Из всех своих «работ» Роман Шухевич рассказал публично только об одной – и то далеко не всю правду. Я бы сказал – совсем неправду… Спустя восемьдесят лет нам предстоит раскрыть этот «глухарь».

При всей сенсационности последующего изложения событий, весьма отличного от хрестоматийной версии, в истории смерти подкомиссара Чеховського нет ничего детективного. Это классическая античная трагедия, повествующая о тщете человеческих усилий обмануть Бога.

Убить кого-то из чинов «полиции паньствовой» в УВО намеревались давно. Активизацию польской полиции по установлению “внутреннего освещения” в организации связывали с приходом во Львов подкомиссара Казимира Билевича. Он и агент Хшановски были присланы во Львов из Варшавы после ноябрьской демонстрации 1928 г.

Следует объяснить, что в польской полиции были приняты следующие специальные звания: унтер-офицеры - агенты тайной/следственной полиции именовались «вывядовца», «старши вывядовца», «пшодовник службы следчей», «старши пшодовник службы следчей», офицеры полиции - «аспирант», «подкомисар», «комисар», «надкомисар». Более высокие чины в роде «директора» оперативной работой обычно не занимались.

Во Львове Билевич занял должность шефа пятой бригады следственной полиции, занимавшейся антигосударственными преступлениями. Он оттеснил местного выдвиженца - подкомиссара Юлиуша Эмилиана Чеховського. Несколько месяцев Билевич изучал местные отношения и знакомился с деятельностью УВО. Его первым самостоятельным делом стало следствие о нападении на ул. Городоцькой и он не жалел усилий чтобы найти таинственную «Полю Бронфман».

Середа, 10 жовтня 2012, 13:39 | Стара Хвора Людина

Ненависть перемагає!

Поки що нас… Розгортав різотто (ставив пательню в подушки щоб воно упріло) та впали мені в око гасла «Батьківщини», що ними та приманює виборців:

- «Ми скасуємо недоторканість» і далі по тексту заклинання, аж до «кримінальної відповідальності депутатам, які голосують чужими картками»

- «Вдвічі буде скорочено видатки на утримання влади» і далі а ж до обіцянки-цяцянки «позбавити посадовців державних резиденцій та дач»

- Підприємців змагають приманити «шляхом запровадження лише 7 (число обране вдало - Авт.) прозорих та зрозумілих податків»

- Зарплатню «вчителів, лікарів науковців та інших бюджетників» підвищити вдвічі - наче ті за зарплату працюють…

На кого вся ця маячня розрахована? На тих 20 %, які за «Батьківщину» і без того – з ненависті до Янека, проголосують…. Шкода говорити.

Натомість невідомий, але геніальний піарщик «ПР» (можливо це колективне підсвідоме) висунув лише одне гасло. Проте –який успіх! Коли перефразувати, то слід визнати, що «Нє мір он пріньос вам, но рєчь!»