Про канони

У своєму житті Церква керується Св. Писанням і Св. Переданням. Чи не найважливішим елементом останнього є правила Православної Церкви (грецькою - канони). «Правилами називаються ті письмові визначення, які законодавча влада церковна видала протягом декількох століть і які досі мають силу в православній церкві, як позитивні і взагалі обов'язкові закони для всіх і кожного, хто є член цієї церкви» (єп. Нікодим (Мілош). На жаль, сьогодні не всі віруючі згодні приймати правила такими, яими вони є. Оскільки із обов‘язковістю їх сперечатися важко (явно протестантське твердження), сперечаються із їхньою незмінністю.

Твердження про те, що канони із ходом історії можуть змінюватися, тим паче, відмінятися - неприпустиме і неправославне. Так, вони – церковний закон. Проте, не лише закон. Згідно із православним віровченням, канони є Божим Одкровенням і богодухновенні, як і Св. Писання. Оскільки належать до Св. Передання. Перше й друге доповнює, пояснює одне одного. Тому просунуті ієрархи і радять мати настольними книгами дві – Біблію та Книгу правил. Неможливо уявити, щоб християнин при здоровому глузді казав чи навіть думав, що якісь слова Біблії застаріли. Що їх можна змінити чи відмінити. Із церковними правилами те саме.

Є правила, що наразі не діють. У зв‘язку із історичними обставинами. Наприклад, зараз у Церкві немає інституту дияконис. У середі православних немає рабства. Ясно, що канони стосовно дияконіс та рабів не діють. Проте, якщо коли-небудь диякониси знадобляться Церкві – невідмінені, незмінні канони щодо них знову діятимуть. Навіть за світською логікою церковні правила не можуть бути змінені чи відмінені. Перше: всі вони видані чи затверджені Вселенськими соборами. Тому змінювати й відміняти їх міг би лише Вселенський собор. Хоча велике питання, був би такий собор законним чи «розбійницьким» (швидше за все – останнє). Друге: на основі чого нам сьогодні визначати, які правила потребують змін, які можуть не виконуватися? Якщо Св. Отці однозначні: мають виконуватися всі. Це не принижує висоти й духовності християнської віри. Навпаки - вказує, куди саме тягнутися. А то ж наша, людська, натура така капосна. Ми ж захочемо відміняти найважче для нас. Воно ж, зазвичай, – найважливіше. Так, наприклад, комусь здаються «застарілими» церковні правила щодо посту. І не тому, що у ХХІ столітті піст не потрібен. А тому, що його головна пристрасть – обжерлевість. І так з усім. Покоління та обставини змінюються – а правила, як і Слово Боже, лишаються незмінними. Тому що незмінними лишаються пристрасті й гріхи людські.

Звісно, канони не мають сили старозаповітного закону Мойсея. Вони не можуть застосовуватися «за буквою», по-фарисейськи. Церковні правила – сіль, що запобігає псуванню нашого єства. Попереджає або врачує падіння. Їхня ціль – допомогти позбавитися від гріха, допомогти у спасінні. Повернути нас до Христа. А не покарати чи зробити життя більш тяжким. Канони – зразок. Ідеал, якого слід всіма силами прагнути. Як і будь-який ідеалу, його майже неможливо досягти. Але прагнути – мусимо. Знаючи та усвідомлюючи, що Церква живе Христом. Котрий милує та спасає. Тому існує поняття «ікономії» - відступу від суворості правил заради милості й любові. Але відступ, виключення – воно і є виключення. Коли виключення відбуваються постійно, і при тому там, де можна було б і дотримуватися правил – це просто нехтування правилами. Заради власних уявлень або зручності. Невиправдане, пагубне свавілля. Гріх.

Кожен із нас приходить до Церкви зі своїм баченням світу, життя і того, як усе має бути. Й одразу намагається нав‘язати своє бачення. Замість того, щоб послухати, що Церква пропонує нам. Вислухати пояснення і спробувати зрозуміти, чому саме так. Як правило, виявляється, що «саме так» - ідеальний варіант. Перевірений часом і досвідом багатьох поколінь святих. Господь Ісус Христос через Церкву Свою посилає нам усі можливості для нашого спасіння. І відкидати частину Його дарів тому, що ми не в силах її осягнути, тому що вона здається нам застарілою, чи просто не подобається – неприпустимо. Канонічні правила писалися та приймалися Отцями, котрі діяли Духом Святим. На відміну від нас…

Кажуть, якщо в житті користуватися виключно канонами, без євангельської любові та милосердя – виходить розкол. Проте, якщо користуватися лише Св. Писанням, без канонів – виходить єресь. Істинний, спасительний шлях до Христа лежить посередині. Вузький, як лезо бритви. Ним боляче ходити. Але до Царства Небесного по-іншому не потрапиш.