Чим євреї кращі за українців

Днями, в одному букіністичному магазині одного неназванного українського міста колоритна продавщиця-єврейка розкрила мені очі на одну з причин вічної проблеми: "чого це нас всяка потолоч ставить раком, а ми мовчки терпимо".

Вона подивилася, як я осмикую своїх дочок, які тягнули рученята до яскравих журналів (щоб негайно знищити, - я ж своїх бісенят знаю) і сплеснула пухкими руками:

- Ну одразу видно різницю між українськими та ізраїльскими батьками! Вашим дітям все ніззя! Все не можна! Всюди не ходи, нікуди не бігай, нічого не чіпай! А дітям треба всюди бігати, все чіпати, всюди лізти. Діти повинні рости із розумінням, що вони все можуть, і їм все можна! От того ви й живете у такій країні! Ви з дитинства звикли, що вас осмикують, вам забороняють, вас обмежують і ви маєте це терпіти...

Знаєте, шановні українці, на мене слова цієї єврейської мами справили враження. Я завжди вважав, що своїх доньок я виховую вільно і весело, і мене завжди смикало від тих гримань та шпиньок, якими затюкують своїх дітей наші сусіди по дитячому майданчику. А мої сусіди звикли кривити мармизи, дивлячись, як я попускаю своїм донькам.

Люди, ну справді, перестаньте затюкувати своїх дітей. Вони ж виростуть затюканими дорослими.