Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори Женіть їх поганим віником

Женіть їх поганим віником

Я впевнено стверджую, що тепер в Україні не існує жодної справді політичної партії, а існують банди владолюбних шахраїв, які хочуть якщо й не захопити владу цілком, то хоча б відкусити від неї максимально великий шматок, щоб здобути для себе гарантовано квітуче життя.
У цю хвилину є підстави всіх (практично без винятку) наших можновладців судити і саджати до тюрем, а можно й страчувати. Чому?
Наприкінці ХХ сторіччя Україна одержала єдиний історичний шанс мати суверенy

Я впевнено стверджую, що тепер в Україні не існує жодної справді політичної партії, а існують банди владолюбних шахраїв, які хочуть якщо й не захопити владу цілком, то хоча б відкусити від неї максимально великий шматок, щоб здобути для себе гарантовано квітуче життя.

У цю хвилину є підстави всіх (практично без винятку) наших можновладців судити і саджати до тюрем, а можно й страчувати. Чому?

Наприкінці ХХ сторіччя Україна одержала єдиний історичний шанс мати суверену державу у межах своїх етнічних територій. Сталося це внаслідок протиріч між різними державами і просто неймовірного мастіння. Західні землі, на кінець, об`єдналися зі східними, приєднався, як компенсація за Кубань, Крим. Що ще треба? Треба лише мати патріотизм і розуміння, що іншого шансу для України вже ніколи не буде.

Але завдяки панування кланових інтересів країну вочевидь роздирають на дві половини. А далі й більше. Хіба можна спокійно дивитися на це? Мерзотники з Галичини підбурюють народ на сепаратизм. У своїй боротьбі за світове панування Американці хочуть контролювати все і всіх, в тому числі і своїх європейських партнерів. Найкращим способом такого контролювання є володіння хоча б шматком газонафтової артерії, що постачає пальне з Росії до Європи. Їм не потрібна вся українська труба, бо тоді відбудеться пряме зіткнення з Росією. Вистачить й її шматка.

Та народ Західної України марно чекатиме на доларовий дощ, Який нібито проллється на їх злиденні землі. Ніхто нікого за красиві очі ніколи не годував і годувати не буде. Й знову прикарпатські, карпатські та закарпатські дівчата, як і в часи Івана Франка, будуть заповнювати європейські та турецькі борделі, а чоловіки виконуватимуть чорну роботу у Португалії та по всій Європі. Невже це і є світлою мрією західних українців? Хіба за це боролися у бандерівських боївках?

Нічим не краще становище на Східній Україні. Їхні дурнуваті ватажки, не знайшовши нічого більш небезпечного та огидного, зробили своїм найголовнішим політичним аргументом мовну проблему. Це є мерзенним блюзнірством. Бо те, що державною мовою в Україні повинна бути українська, зрозуміло як два жди два чотири. Тільки ця мова може об`єднати різнобарвне населення країни. Але утискувати російську мову теж є глупством. Знайти у цьому питанні консенсус дуже просто: при державній українській мові дозволити користуватися російською всім тим, хто хоче її вживати. Переконаний, з часом українська мова потіснить російську, а у майбутті й витіснить її. Але примусові дії можуть привести лише до катастрофи. Треба бути величезними дурнями і мерзотниками, щоб долю країни поставити у залежність від мовної проблеми. Це ж оповідне безглуздя! Немає такого росіянина, не кажу вже про українців, який живе в Україні і не розуміє українську мову. І вже точно не має такого українця (навіть західного), який не знає російську. Битися з цього приводу й тим паче ділити країну – повне безумство.

Вся наша теперішня політична еліта, яку й елітою назвати огидно, заслуговує лише на одвічний сором та всенародне презирство. Вона ні як не може керувати країною, бо просто не здатна це робити. Від того що перетасовується сучасна карточна політична колода не змінюється абсолютно нічого. Тільки нові лідери – молоді і чесні – можуть повернути Україну на шлях здорового глузду, з якого вона, тільки вставши на дорогу незалежності, зразу ж зійшла

Гарантовано стверджую: тепер у владі практично не знайшлося людей, здатних вивести країну з економічної, а головне, духовної та політичної кризи. В опозиції теж. Наша опозиція абсолютно нічим не відрізняється від влади. Це видно навіть неозброєним оком. Що опозиція, що коаліція одно і теж. Нещодавня фотовиставка журналу «Публічні люди» в Українському домі яскраво продемонструвала це. Фактично жодного інтелектуального і цікавого лиця. Хіба що за винятком двох трьох, й те не з числа політиків.

Моїм суспільним завданням є постійне викриття політичних шахраїв, незалежно від того, під якими прапорами вони обманюють Українців.  

Партійна структуризація в Україні безнадійно провалилась, бо керівництво в усіх без винятку парламентських партіях захопили патологічно чистолюбиві люди, для яких влада – все, а народ – ніщо.

Тому нам треба повернутися навіть не до змішаної партійно-мажоритарної системи виборів, яка була у нас раніш, а до повністю мажоритарної. У кожному виборчому окрузі, люди повинні добре знати своїх депутатів і повинні мати право відкликати їх, коли ті не виконують свої передвиборчі обіцянки. Тоді, боячись провалу, чіпляючись за свої місця, депутати стануть виконувати волю народу. Саме така система найбільш природна для України. До партійної системи ми ще не доросли.

Тільки парламент, що складатиметься з особистостей, підсилених народною довірою, може стати тією авторитетною силою, яка зможе керувати діями і урядом, і президента.

А якщо народ знову обере недостойних депутатів, то так йому і треба – бачили очі, що купували, їжте хоч повилазьте! Це є повною аналогією давнього вислову – «Всякий народ заслуговує на той уряд, який має». Але у цьому випадку хоча б побачить, що купують. А тепер ми кожного разу купуємо кота у мішку. Хто ці люди з величезних партійних списків – не знає ніхто. Гадаю, іноді й лідери партій. Це просто слухняні солдати, шахові пішки, яких набрали для кількості і слухняного виконування наказів лідерів. А якщо вони (бо дурні) голосують не за наказом, то виходить ще гірше.

Чи не простіше тоді б було, щоб не у великому залі Верховної Ради, а у звичайній кімнаті за круглим столом збиралися лідери парламентських партій і вирішували всі питання на підставі кількості мандатів, які здобули на виборах? І дурного галасу було би менше, і економія на утриманні депутатів величезна. Та й одразу стане зрозуміло «хто є ху». Ось тоді це буде справжня Верховна Рада, яка й вирішить всі питання.

А наша сучасна виборча система – це якась позалогічна маячня, бурний тягни-штовхай з дитячої книжки Корнія Чуковського, але дуже вигідна тим негідниками, які її вигадали і впровадили у життя. Через це у нас і відбуваються постійні політичні катаклізми, небачені навіть у найвідсталіших африканських країнах чи бананових республіках Центральної Америки.

Повірте, якщо у деяких теперішніх політиків розум і є, то він спрямований виключно на втілення у життя їхніх приватних інтересів. Гарантую: ні у кого з них совісті абсолютно немає. Людина з совістю у сучасній українській політичній атмосфері існувати не може.

Так що, люди женить їх усіх з українського політичного Олімпу поганим віником! На краще вони не достойні.

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів