Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори П’ятниця, 13-те

П’ятниця, 13-те

В Печерському РОВД нас разів з десять переписували. Після опитування заздалегідь підібраних «свідків», почали опитувати нас. Кожного чомусь допитували двічі. Звичайна відмова давати свідчення. Звичайне здивування і агресія з боку ментів (могли б вже звикнути до типової поведінки братчика). Відмовився давати відбитки пальців: «Поки не висунули проти мене офіційного звинувачення – зась, не маєте права». «Як не хоче давати відбитки? Зараз я йому дам…», - заходили в кімнату якісь начальнички. Погрожували, лаялись, але бити не стали – мабуть, лінувались. Дорікали мені, що не хочу допомагати розкриттю злочину, мовляв, п’ятеро в лікарні при смерті лежать, а ти тут про права згадав. Але я бачив лише одну закривавлену голову. І фіг йому менти хоча б швидку викликали. Поки нападники фіксували свої бойові подряпини

історія вигадана, всі збіги із реальним життям - випадкові

 

Колись, саме в п’ятницю тринадцятого числа почались гоніння на тамплієрів…

Тепер був четверг, проте за церковним звичаєм день починається о п’ятій. Отже в принципі п’ятниця вже настала. Йшла мирна проповідь. Ніщо не передбачало бійки. І лише брат Славік нервував через те, що одягнув нещасливу куртку. А ще сестра Надія обурювалась тим, що її статю назвали «напередодні народної різні»…

Десь посередині проповіді до зали ввійшло три-чотири десятка молоді. Ми в кількох підвелися для того, щоб витягнути їм стільці і за кілька хвилин всіх розсадили. Проте скоро стало зрозуміло, що прийшли вони не для того, щоб слухати проповідь.  Спочатку якась лярва стала щось там голосно коментувати. Згодом хлопці почали розповідати одне одному анекдоти і реготати. Їх попросили вийти, проте саме цього всі вони і чекали… Всі поскакували з місць, похапали стільці. Ми були в меншості. Зліва та зправа зав’язалась бійка. Переді мною, схопившись за стільці стояло з десяток нападників…

-         Всі на підлогу, сволота!, - якщо чогось і навчився у ментів, так це тому, що кричати треба якнайгучніше, а лаятись якнайбрутальніше (до речі за лайку мені потім виписали штраф). 

На кілька секунд вони розгубились – можливо просто не знали кого бити – як з’ясувалося пізніше, хлопці були із різних організацій і тому плутали одне одного в обличчя.
Їм в тил з перших рядів протиснулися наші брати…

Нападників вдалося заблокувати. Багатьох навіть не довелося бити. Кілька слів про правила хорошого тону: «Тут вам не ринок «Озерка». І по-одному на вихід…


Уявимо типову ситуацію: переважаючі сили гопників нариваються на спротив. Хто правий? Для українського слідчого відповідь очевидна. Гопників більше, отже від них більше заяв, отже вони праві, а ви сидите за решіткою. Хоча логіка і здравий сенс… Проте хто там в ментівці їми користується?

Напад на БРАТСТВО відбувся не лише за чисельною перевагою нападників (приблизно троє до одного), але до того і на приватній території. Але за решіткою опинилися саме ми, і наші гості, що прийшли послухати проповідь. Серед них і російський журналіст (йому, до речі, дали 7 діб «за спротив»), який хотів взяти після проповіді інтерв’ю у Дмитра Олександровича.


В Печерському РОВД нас разів з десять переписували. Після опитування заздалегідь підібраних «свідків», почали опитувати нас. Кожного чомусь допитували двічі. Звичайна відмова давати свідчення. Звичайне здивування і агресія з боку ментів (могли б вже звикнути до типової поведінки братчика). Відмовився давати відбитки пальців: «Поки не висунули проти мене офіційного звинувачення – зась, не маєте права». «Як не хоче давати відбитки? Зараз я йому дам…», - заходили в кімнату якісь начальнички. Погрожували, лаялись, але бити не стали – мабуть, лінувались. Дорікали мені, що не хочу допомагати розкриттю злочину, мовляв, п’ятеро в лікарні при смерті лежать, а ти тут про права згадав. Але я бачив лише одну закривавлену голову. І фіг йому менти хоча б швидку викликали. Поки нападники фіксували свої бойові подряпини та синці, Марат із розбитою в кров потилицю чалився в клітці (йому потім дадуть 7 діб). В камеру я все ж пішов із чистими руками, відкатувати кожен раз пальці – так жодних відбитків не залишиться. Була десь друга година ночі…

Добре мати непримітну зовнішність – нікому із «свідків» я не сподобався, і тому замість 7-10 суток «за спротив» наступного ранку мені виписали штраф за брудну лайку в громадському (!) місті і випроводили з райвідділку. А шестеро залишились за гратами.

Штаб і редакція дві доби були опечатані. На третю добу нас нарешті пустили у свій штаб. Все випотрошено, все брудне, сейф із партійними документами розрізали, жорсткі диски редакційних комп’ютерів та оптичні диски вилучили. Потроху розсували речі по шухлядкам, принесли з дому комп’ютери, налагодили Інтернет. Життя продовжуються. Ще б наших з буцигарні витягнути…

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів