Маша і ведмеді

Вона сама собі зробила перуку. Певно, з новорічного дощику, який знайшла на смітнику. Ми сиділи на парапеті та їли пиріжки. Вона так заразно сміялася, що я навіть забула про хріновий понеділок, і раділа життю разом з нею. Потім вона привітала мене з першим квітня (нічого, що було вже десяте). На те вона й одеситка.

Пішли бродити вулицями. Бігали, скакали, зупинялися і розповідали одна одній різну фігню. Гасаючи по переході, розбили маленьку коробочку в формі вагончика з цукерками-літерами і навіть не засмутилися, а ще більше розвеселилися

Вона сама собі зробила перуку. Певно, з новорічного дощику, який знайшла на смітнику. Ми сиділи на парапеті та їли пиріжки. Вона так заразно сміялася, що я навіть забула про хріновий понеділок, і раділа життю разом з нею. Потім вона привітала мене з першим квітня (нічого, що було вже десяте). На те вона й одеситка.

Пішли бродити вулицями. Бігали, скакали, зупинялися і розповідали одна одній різну фігню. Гасаючи по переході, розбили маленьку коробочку в формі вагончика з цукерками-літерами і навіть не засмутилися, а ще більше розвеселилися.

В неї смішний джинсовий піджак і колготки в квіточку. А ще, вона дуже гарна. Так раділа, коли я їй влаштувала портфоліо.

Мені треба було йти. Я ще раз її зфоткала, і помахала рукою. Так, наче завтра побачу її знов.

І таки побачила. В той самий день. Вона назбирала цілу шайку собак, знала їх усіх по іменах, сиділа й доїдала з ними пиріжки.

Звати її Аліна. Їй 7 років. Я бачила її маму. П’яну і з фінгалом. Сука.