Х-files. Агент Малдер


Я чекаю біля будинку. Яка квартира, ми не в курсі, через що доводиться дзвонити по мобілці. Нас провели по мутним закапелкам, до під‘їзду, а звідти по сходах вверх. Замок з квартири збили раніше. В квартирі нас чекав Брат Партизан. Як на власника квартири він почувався недостатньо впевнено, але на орендаря був схожий. Ми були як комісія. А точніше, як грабіжники. А точніше, як агент Малдер і Скаллі. Точніше Скаллі не було, але пару Девідів Духовних було.

Я чекаю біля будинку. Яка квартира, ми не в курсі, через що доводиться дзвонити по мобілці. Нас провели по мутним закапелкам, до під‘їзду, а звідти по сходах вверх. Замок з квартири збили раніше. В квартирі нас чекав Брат Партизан. Як на власника квартири він почувався недостатньо впевнено, але на орендаря був схожий. Ми були як комісія. А точніше, як грабіжники. А точніше, як агент Малдер і Скаллі. Точніше Скаллі не було, але пару Девідів Духовних було.

Дивно, що в самому центрі міста є такі задрипані квартири. Окрім бруду, мертвих тарганів тут була купа паперів, документів, фотографій невідомих людей (3х4см) і на стіні хорошої поліграфії плакат якихось мутних авіаліній. Схоже на те, що тут розводили нелегальних імігрантів на бабло. А може в натурі мутили їм документи. Від чого зодхи всі таргани і лежали вверх пузом на столі було загадкою. Адже в квартирі явно нікого не було з місяця три (про це свідчили документи, прострочений проїздний на дзеркалі, чеки, і гнилі продукти). Живих не було взагалі. Від цього було сумно.

Відкривши вікно я поглянув на краєвид. Він обмежувався стіною, що стояла в 7 метрах від вікна. Між склом віконних рам встановлено табличку «Дільничний міліціонер». Ми з братами переглянулись і почали сміятись.

Найцікавіше шаритися по чужим речам. Навіть в такій бомжацькій хаті. Адже скрізь на тебе чекають таємниці і відкриття. Власник явно цікавився радіоелектронікою. Запчастини від електроприборів валялись по усім шкафам. Продукти переважно прострочені. Але й по них можна було зробити дослідження хто і що їв – тобто, хто жив. В раковині долілиць лежали тохлі таргани. Певно, висловив хтось з нас, вони померли від самотності.

На столі безліч папок з документами можливих і не можливих організацій. Ксерокопії паспортів, голови районних організацій, фотографії китайців, слов`ян, арабів… Серед усього цього - вирваний із зошита аркуш з написаними від руки не по порядку безліччю цифр. Таке я вже десь бачив. Хтось переймався номерологією і щось намагався вичислити. Цікаво, значить мешканець не простий як сібірський валянок пролетар, а має в голові щось інше…

Через деякий час ми втратили інтерес і покинули квартиру. По сусідству жили якісь двірники (так нам сказали). Але покидаючи квартиру на схордах ми перетнулись з молодою людиною в шикарному одязі і дорогих туфлях (явно приїхав на автомобілі). Проводячи один одного поглядом ми розминулись. В останній момент я повернувся і побачив, що молодий буржуйчик (чиновник чи СБУшнік?) зайшов в квартиру, де начебто жили двірники. Все це було загадково і мутно. Але не більш підозріло, ніж організована масова смерть тарганяів.

А ви колись вломувались в чужі квартири?