Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори Бомжацький ґламур

Бомжацький ґламур

Зателефонували зі штабу. Сказали, що акція стрьомна і скоріш за все в’язалово буде суцільне. «Клас!», - подумала я. Почуття небезпеки лоскоче нерви й затамовує подих. Страх – чудова перевірка. Чи зможу я в цю гостру скрутну хвилину проявити стійкість, не пустити нюні, не злякатися, не розгубитися, не кинути друга…

Завжди мріяла померти на барикадах. Як справжній герой. Ось палають будинки й машини. Довкола руїни, ріки бензину та крові. Розлючені молоді люди бігають з рушницями

Щоденник наметового містечка

Зателефонували зі штабу. Сказали, що акція стрьомна і скоріш за все в’язалово буде суцільне. «Клас!», - подумала я. Почуття небезпеки лоскоче нерви й затамовує подих. Страх – чудова перевірка. Чи зможу я в цю гостру скрутну хвилину проявити стійкість, не пустити нюні, не злякатися, не розгубитися, не кинути друга…

Завжди мріяла померти на барикадах. Як справжній герой. Ось палають будинки й машини. Довкола руїни, ріки бензину та крові. Розлючені молоді люди бігають з рушницями й несамовито кричать. І посеред усього цього лежу я. На розбитому асфальті. Вродлива і мертва.

Дурня яка! Насправді все набагато прозаїчніше. Не вистачає гострих відчуттів і молода, гаряча енергія б’є через край. Та й який з мене революціонер, коли жодного дня в житті не була політв’язнем? Хоча, останнє ще можна надолужити.

***

День перший

Настрій бойовий та завзятий. Здається, самотужки можу взяти штурмом Верховну Раду. Поруч – веселі та усміхнені  брати. З’їхалися з усіх областей.

Переходимо до місця операції. Розгортаємо прапори і… починається. Блокуємо в’їзд на будівництво. (Якийсь барига без дозволу вирішив поставити здоровенну махіну на тихій і затишній вулиці в центрі Києва). В один голос скандуємо гасла, прориваємось крізь ворота. Закриваємо їх. Зводимо барикаду зсередини. А над усім будівництвом, на крані, вже майорить братський стяг... Охорона в шоці. Робітникам крізь пропиті очі здається, що почалась «білочка».

За 10 хвилин прилітає «Беркут» (в народі званий «космонавтами» за кумедні шоломи). Швидко залишаємо територію будівництва. Дехто перестрибує через паркан. Нас оточують і притискають до паркану. Згадую, що забула вдома документи. Бля!

Під’їжджає автозак. Падлюки починають братів по одному пхати досередини. Когось тягнуть за волосся, комусь заламують руки. Хлопці-дівчата – пофіг! Кожен розуміє, що за мить буде там же. Міцно зчіпляємось руками.

Надходить моя черга. Місце в автозаку вже скінчилося. Двоє мусорів хапають мене за плечі і силою тягнуть до ментівського джипу. Приїхали з комфортом до Голосіївського РВВС. Мене разом із іншими сестрами привезли до слідчого.

-         ну що, революціонерки, що ви там робили?

-         падаємо «на мороз»: «Нічого не знаємо, нічого не бачили». Кожна розповідає свою дурнувату історію. Ішла мимо, бачить – щось діється, підійшла подивитися, і тут її нізащо загребли менти. Слідаки цього дня офігєлі – повний райвідділ братчиків (близько 60 штук), і всі йшли мимо. До того ж, усі одягнені бомжувато, аби не забруднитися під час акції.

Потім повели донизу сходами - фотографувати. Сходи були брудні і смерділи сечею. Приходимо на перший поверх, а там – усі наші! Пораділи, розцілували одне одного й почали чекати своєї черги. Чекали дві години. Весь цей час сміялися і жартували.

Придумали одну класну штуку. Є туристичні тури – бізнес-тури, романтичні тури, тури по Європі та Азії; а ми винайшли РВВС-тур: можливість побувати в усіх відділеннях Украйни, або принаймні однієї області. А вам слабо?

П’яний майор, хитаючись, знущається над бідним наркоманом: «Хочеш сказати, ти сюди потрапив нізащо?» «Еге ж» - відповідаємо і ми, і наркоман.

Заводять мене до кімнатки. Тітка з фотоапаратом. Фас, профіль. Почуваєшся, як на фото-сесії. Ставлять безглузді питання: Чи є татуювання? Яке поганяло? Який колір очей? - А що, самі не бачите?

Виходжу з відділку. Вже темно. Дивлюся – нікого. Мабуть, інші вже поїхали на штаб. Аж хтось мене гукає на протилежному боці: на радощах я ще раз усіх розцілувала і почала ділитись враженнями.

А тим часом п’яний майор зайшов до свого кабінету і почав молитися своєму богові. Бувають шляхетні боги краси, війни, мистецтва. А є маленький, паскудний ментівський божок. Він сидить за золотим столом, в одній руці тримає кришталеву дубинку, а в другій – чару з кров’ю політв’язнів.

***

День второй

Мы не ищем легких путей. Снова собираемся возле строительства. Стоим, мерзнем, чтобы развлечься рисуем плакаты. Наконец надоедает, что на строительство свободно проезжают грузовики с материалами. Когда подъехала очередная машина с бетоном, заблокировали ворота собственными телами. А этот мудак всё газует и едет прямо на нас. Мы уже впритык подошли к забору, еще сантиметров 20, и машина начнет нас давить. Брат Марк смело ложится на асфальт прямо под колеса. Тут уже сами строители начали орать на дебила-водилу, чтоб тот остановился.

Кричим, что человека сбил грузовик. Марк делает несчастное лицо и остаётся лежать на земле с полузакрытыми глазами. У прохожих начинается паника. Потерпевшему приносят минералку. Сами вызываем милицию и «скорую». Составляют протокол на офигевшего водилу. В конце концов бетон в машине бесповоротно застыл, и она уехала восвояси. Строители остались без работы.

Наконец-то привезли нам палатки. Аллилуйя! Все начинают их устанавливать, бегают, метушатся, носятся с какими-то брёвнами и верёвками. Кто смеётся, кто матерится. Всех поделили на десятки с десятковыми, и распределили по палаткам. Мне, как обычно, досталась самая бомжарская палатка – грязная, вся в потёках и с огромными дырами, в которые можно смотреть, как в окно, и через которые ночью жутко сквозит. Мало того – у нас ещё собралась и самая чёкнутая компашка – все неформалы, извращенцы и дебилы. В общем, веселуха!

Составили график ночного дежурства – по 2 часа. Ночью дико холодно. Неизвестно откуда появилась военная шинель, которую я сразу приватизировала, и сидела в ней на стульчике, дрожа и чихая.

Пару ментов поставили метрах в двадцати – охранять нас. От чего, спрашивается? Менты развлекались тем, что тормозили прохожих и сбивали с них бабло за травку в карманах. Изверги! Но мы-то можем зайти в палатку погреться, а они – нет. Кто-то заявил:

- Если подойдут и попросятся погреться возле буржуйки – не пустим. Ведь нас они вчера не оставили у себя в РОВД греться.

***

День третий

Воскресенье. Естественно, должна быть Литургия, только где? Мы народ простой – служба проходила прямо на улице. Батюшка, размахивая кадилом, щеголял в подряснике и черной террористической маске на голове. Пассажиры маршруток и автобусов высовывались из окон, когда видели такую картину: толпа грязных заспанных людей молится прямо на улице, а священник больше похож на чеченского боевика. Менты со страху даже перешли на другую сторону улицы. Они нервно поглядывали на нас, наверно, думая: «Совсем уже рёхнулись эти братчики!»

Меня назначили завхозом, и я гордо управляла кучей брёвен, гвоздей и прочего хлама. День прошёл замечательно – всё время бегала с криками: «Какой нехороший человек взял топор?! Где ещё один молоток?!» и т.д.

Братья за полчаса разрисовали всю округу лабарумами и лозунгами типа «Не работай!» или «Рабочим зарплату,  начальству лопату!».

Одну из палаток поставили возле ворот, чтоб не могли завозить материал. К обеду рабочим вообще делать стало нечего, и они стали на нас материться. В ответ их приглашали присоединиться к нашей акции, но те отказывались. Что за народ? Почему всем так нравится вкалывать на какого-то богатого дядю? Для нас это загадка.

Когда настал вечер, брат Буревий нагло забрал у меня шинель. К ночи он окончательно свихнулся. Натянул на голову черный капюшон, взял топор и пошел бродить по проезжей части. Многие машины, видя такое чудовище посреди дороги, с визгом разворачивались и уезжали назад.

***

Часть 2>

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів