Ґламур

Ґламур – найвища ідея людства. Все інше – або відгалуження, або безсенсове заперечення того ж ґламуру. Йти проти магічної течії неефективно, та й є явним самогубством. Звісно, мазохістів багато. Але основа основ, душа світу і далека зоря всього людства – ҐЛАМУР.

Римляни зневажали Греків через високий рівень ґламуру

Ґламур – найвища ідея людства. Все інше – або відгалуження, або безсенсове заперечення того ж ґламуру. Йти проти магічної течії неефективно, та й є явним самогубством. Звісно, мазохістів багато. Але основа основ, душа світу і далека зоря всього людства – ҐЛАМУР.

Римляни зневажали Греків через високий рівень ґламуру. Здолавши греків і опустивши їх (у зеківському значенні також) римляни почали відбудовувати зруйноване. Та й рвались вони в ґламурну Грецію з заздрості. Рим виглядав фігово, але весь час намагався досягти грецьких зразків.

Варвари постійно заздрили римлянам. Звісно, що варвар зневажав педерастичного римлянина. Але римляни, підкуповуючи варварських лідерів, показували їм Рим. Вони показували варварам ґламур. І варвари ламались. Адже насправді і варвари мали інстинкт, який тягнув їх до ґламуру. Безумовно можна сказати, що варварів цікавило лише золото і при вторгненні в Рим вони зі зневагою руйнували розкішні палаци і ламали скульптури. Але все це було тільки почуттям людей, запалених заздрістю. А по-друге, це дійсно була варварська природа. Не природа варварів у принципі. Але варварська природа розуміти і хотіти ґламуру. Після падіння Римського світу вони понатягували тоги і туніки, поназивали себе римськими титулами і створювали священні римські імперії (на зразок зачуханого Карла Великого).

Все подальше мистецтво (аж до 19 ст.) це жаль і плач за Римським ґламуром. І навіть коли дійшли до псевдороманського чи псевдовізантійського стилю, це була лише калька зруйнованого колись від заздрості Римського ґламуру. Навіть християнство з Риму перейшло до варварів завдяки прагненню ґламурного. Карл Великий поперся до Папи Римського падаючи перед ним на коліна саме через бажання віднайти ґламур (і правильно шукав). До зачуханого Карла не з‘являвся розп’ятий Христос, до нього приходив рожевий, пухнастий, римський ґламур.

Сучасність не ділиться чітко по території на варварів та еллінів. Швидше – це ґламур і бики. Середнього не буває. Територія проходить по вулицям міст. Там, де закінчується центр, починається Борщагівка в Києві, або Сихів у Львові. Варвари у спортивних штанах і туфлях, з лисими головами, лузають насіння і махають вервицями. Сучасний варвар ненавидить педерастичний елітний ґламур (точно так само, як готи ненавиділи римлян). Але кожний варвар свідомо чи підсвідомо мріє долучитися до магії рожевих курточок з пушком, блискучих журналів, дорогих автомобілів і засмаглих довгоногих дівчат. Кожний троєщинський хлопець мріє стати метросексуалом.

Метросексуальність насправді не є необхідною складовою ґламуру. Як і підараси не були основою грецької культури і філософії. Головне – потрапити на цю хвилю. Че переміг не через перемогу на Кубі або трагічну смерть у Болівії. Перемога прийшла тоді, коли голлівудські зірки почали носити його портрет на рожевих маєчках. Ґламурний фашизм вже в Інтернеті, завтра він переможе й поза ним.

Корчинський зі зневагою до педерастичної ґламурної еліти, з відмороженими студентами, з підозрілими прапорами та неясними концепціями, теж є бійцем ґламуру. Не ми обираємо ґламур, але він обирає нас. Братство цікаве журналістам глянцевих журналів і новинам. Корчинський на глянцевому журналі – ознака престижності. Програма про схуднення за участі Корчинського – відразу змінює свою суть. Це вже справжній ґламур, а не шоу для домогосподарок.

Ми є ґламур, ведучи постійну боротьбу проти ґламуру. Перше – борючись проти нього, ми туди потрапили. Друге – навіщо проти нього боротися? Світ постійно рухається в напрямку ґламуру. Це компас для усіх цивілізацій. Правила ми маємо вигадувати самі, але поле бою змінити не можемо. Поле бою – ґламур. Ми, звісно, можемо вибрати, як це роблять багато маргіналів, інше поле бою (швидше галявину), але на ту галявину ніхто не прийде битися.

Ґламур – постійний вітер, який дме в одну сторону. Цим можна скористатися. Адже ґламур – єдине важливе для людини. Це інстинкт. І навіть Фройд зі своїми пісюнами відпочиває. Гроші? Сільська одномірність. Мамона – не бог, а варварський погляд на ґламур. Секс? Юнацька нестача сексу. Вакх – підліток.

Гламур – це душа людства. І той, хто хоче змінити світ – має осягнути тенденції і природу ґламуру. У ньому вся сила.