Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори Свобода померла. Хай живе свобода!

Свобода померла. Хай живе свобода!

Свободи не лишилося. Там, де вона була ще вчора, вже стоять паркани і колючий дріт – це щоб її, свободу, охороняти.

Колись газета була синонімом свободи слова. Сьогодні – спробуй зі своїм листком пробитися в цій індустрії! Якщо не буде анекдотів і кросвордів – фіг хто купить. Якщо напишеш хоч трішечки правди – фіг хто візьме на реалізацію.

Колись Система забороняла газети. Тепер вона видає свої. Якщо хочеш, щоб твою газету купляли – маєш бути таким, як вони

Свободи не лишилося. Там, де вона була ще вчора, вже стоять паркани і колючий дріт – це щоб її, свободу, охороняти.

Колись газета була синонімом свободи слова. Сьогодні – спробуй зі своїм листком пробитися в цій індустрії! Якщо не буде анекдотів і кросвордів – фіг хто купить. Якщо напишеш хоч трішечки правди – фіг хто візьме на реалізацію.

Колись Система забороняла газети. Тепер вона видає свої. Якщо хочеш, щоб твою газету купляли – маєш бути таким, як вони. Самим стати частиною Системи. Маєш писати про злагоду і консенсус, про національну ідею і європейські цінності. Для особливо борзих – можна трохи про жидівську змову. Про правду – зась. Її не забороняють, проте роблять так, аби вона була неконкурентоспроможною. Поза форматом. Поза мейнстрімом. Коротше – лажа!

Те саме з радіо і телебаченням. Але тут неможна взагалі нічого. На Петрівці ще лишилися книги, в яких згадується, як колись існували піратські радіостанції. Десь у Європі. Я знаю людину, яка знає тих, хто в дев’яностих робив таке в Україні. Запеленгували, «як два пальці об асфальт». Знищили обладнання і пов’язали, немов радистку Кет.

Потім з’явився Інтернет. Алілуя – раділи ми. Нарешті буде свобода …

Днями електронкою надійшов лист зі США: заберіть зі свого ЖЖ (це такий он-лайн-щоденник) картинку – згідно американських законів (!) вона порушує авторські права. Не заберете – відключимо.

Потім прокурор вимкнув сайт – за те, що колись там написали про те, що думали про горілку, назву якої, як виявилося, не можна згадувати.

Наступного дня прийшов електрик (падло). Рвався до лічильника вимикати світло. Ледь випроводили. Наступного дня приперлися вчотирьох: два електрики, жіночка, що вміла читати, і робітник відомчої Київенергівської охорони…

А тим часом в Інтернеті: закрили кілька розкручених російських сайтів за передрук матеріалів з іншого сайту (і це в Інтернеті!); вкотре закрутили Інтернет-фільтр на Китай; посадили хлопця, який на форумах називав кацапів москалями...

Майже перестав дивитись телевізор. Перейшов на піратське відео. Але і там уже доводиться дивитись рекламні ролики. Їх вставляють між фільмів. Поки не продивишся – фільм не запуститься.

Можна платити за електрику, не писати про те, що думаєш, виконувати правила і вимоги, нікого не ображати і проявляти конструктивність. Тоді не закриють, тоді не відімкнуть. І все буде добре. І ВВП зростатиме, і бюджет виконуватиметься, пенсіонерам додадуть ще кілька гривень. Але як тоскно іноді від усього цього стає! Хоч би дорогу перейти на червоне світло…

За козацьких часів свободу можна було знайти у степу, за порогами. У шістдесятих – вона декламувала віршики Шевченка. У дев’яностих – вешталася темними дворами з кастетом у кишені. Сьогодні їй не лишається місця навіть у віртуальному світі. Кожне покоління повинне мати власну свободу. Наша от-от десь проклюнеться. Як завжди, ненадовго. Встигни скуштувати її, поки не стане потреба оформлювати дозвіл на її носіння і зберігання!

 

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів