Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори 6 березня

6 березня

Дитя кричить, аж розривається. Я у ванній намагаюся зупинити кров, що рине з носа. Кажуть, у кожного своє пекло. В моєму – без упину кричать діти й неможливо виспатися. Він хоче їсти. Але йому неможна.

Повертаюся до кімнати. Щось надто холодно. Ага, опалення вимкнули. От зараза. Знову обігрівач. І, як наслідок – 300 кВат на місяць, шалені квитанції до сплати. Сьогодні – це ще квіточки. Минулого разу вирубили акурат на -15 морозу. Думала, доведеться з малим на Штаб переїжджати. Грітися

Дитя кричить, аж розривається. Я у ванній намагаюся зупинити кров, що рине з носа. Кажуть, у кожного своє пекло. В моєму – без упину кричать діти й неможливо виспатися. Він хоче їсти. Але йому неможна.

Повертаюся до кімнати. Щось надто холодно. Ага, опалення вимкнули. От зараза. Знову обігрівач. І, як наслідок – 300 кВат на місяць, шалені квитанції до сплати. Сьогодні – це ще квіточки. Минулого разу вирубили акурат на -15 морозу. Думала, доведеться з малим на Штаб переїжджати. Грітися.

Дала йому трохи води. Хай зіб’є голод. Знесилений від крику, заснув. Піду вип’ю чаю. Кухня гуде й ходить ходором. Значить, ліфт працює. Ламається він у нас приблизно раз на тиждень із завидною постійністю. Коли ж справний – квартирою розноситься не те що звук, а якась низька вібрація. Добре ще, у нас сміттєпровід проходить не через кухню. Кажуть, були такі побутові чудеса в добу розвинутого соціалізму. Уявіть: паща сміттєпроводу розкривається прямо у вас на кухні. Мовляв, для зручності – не виходити на сходи. Бідні жильці не знали, чим її заткнути. І слава Богу – в нас газова плита. Дякую Йому щоразу, коли вимикають світло. В 16-типоверхівках початку 90-х плити електричні. У знайомих в будинку якось сталася пожежа. Нічого страшного, згорів чийсь телевізор. І кусок загального кабелю. Його міняли дві доби. Батьки дітям чай носили з роботи в термосах. А їли суху «Мівіну».

Взагалі, доки не оселилася в панельному будинку, не думала, що в них так цікаво жити. Знаєш, про що сусіди розмовляють. Де ремонт. Хто коли повертається з роботи. Яку музику полюбляє. Над нами, наприклад, слухають дуже пристойні речі. Церковні та грузинські співи. А двома поверхами вище – страшну попсу. Коли її вмикають, увесь під’їзд біжить лаятись. Не знаю, як розповсюджуються децибели – опалювальними стояками, чи що – але нам на шостому їхній дев’ятий чутно дослівно. Якщо ж трапляються нічні гуляння – не сплять три будинки. Наш, і два навпроти. Ми втрьох створюємо майже замкнений простір. Акустика вражаюча. Зазвичай усе закінчується приїздом наряду міліції. Два тижні потому насолоджуємося тишею. Потім починається знову.

…Так, а де мої вафлі? Невже з’їли? Головне, знають же, що крім вафель солодкого зараз не їм. От блін… «што такоє нє вєзьот і как с етім бороться». Малий нездужає, чоловік додому приходить всього лише раз на день, вафель немає. Що за життя!

А потім зрозуміла, що почалися «критичні дні». Це пояснило все. Мій паскудний настрій, вимкнене опалення, нестабільну політичну ситуацію, чому малий відмовлявся від грудного молока і те, чому його нудить від самого ранку. Тут я відчула, що маю повне право сісти й заплакати.

А вафлі таки знайшлися. Щоправда, хтось їх понадкушував. Але у квартирі мешкає троє дорослих щирих українців і один українець, який вважає себе москалем. Тож я нічому не дивуюся.

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів