Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори Роль відступників в справах Божих

Роль відступників в справах Божих

Побутує така тенденція: судити про расу, народ чи відому групу людей за їх далеко не найліпшими представниками. Хоча воно явно неслушно, є у цьому і дещиця правди, бо справді: характер і доля будь-якої групи часто визначається її найгіршими елементами.

Середні люди нації, приміром, становлять її інертну масу. Життя достойних середніх людей, що виконують основну роботу в містах і селах країни, перебуває під постійним впливом меншости з обидвох боків – меншости найліпшої і меншости найгіршої.

Видатні особи у політиці, літературі, науці, фінансово-торговій сфері чи промисловості відіграють значну роль в оформленні

Побутує така тенденція: судити про расу, народ чи відому групу людей за їх далеко не найліпшими представниками. Хоча воно явно неслушно, є у цьому і дещиця правди, бо справді: характер і доля будь-якої групи часто визначається її найгіршими елементами.

Середні люди нації, приміром, становлять її інертну масу. Життя достойних середніх людей, що виконують основну роботу в містах і селах країни, перебуває під постійним впливом меншости з обидвох боків – меншости найліпшої і меншости найгіршої.

Видатні особи у політиці, літературі, науці, фінансово-торговій сфері чи промисловості відіграють значну роль в оформленні всього народу, як також особи иншої крайности – невдахи, ті, що не знайшли собі місця в житті, парії, кримінальники й усі, що втратили становище в суспільстві чи ніколи його не мали. У грі історії зазвичай беруть участь найліпші і найгірші, а гра відбувається понад головами більшости, яка сидить посередині.

Найнижчі елементи народу можуть помітно впливати на хід подій, бо ці особи абсолютно не цінують теперішнього. Своє власне життя і все, що їх оточує, вони вважають непоправно зіпсованим, а тому те й те готові розтринькати і зруйнувати дощенту: звідси їх бездумність і прагнення до хаосу й анархії. Вони ще пристрасно прагнуть розчинити свої понівечені й безсенсовні «я» в якомусь душеспасенному суспільному спектаклі – звідси їх схильність до об’єднаних дій. Саме тому вони одні з перших серед підбурювачів до революції, масових переселень, релігійних, расових чи шовіністичних рухів: вони накладають свою печать на ці потрясіння й рухи, які творять характер й історію нації.

Відкинені, відсунені на другий план люди стають сировиною для майбутнього нації. Камінь, що його відкинули будівничі, стає наріжним каменем нового світу. Народ, що не має суспільних викидів і незадоволених, зазвичай буває дисциплінованим, благопристойним, мирним і приємним, але, на жаль, без будь-яких зерен великого майбутнього. Зовсім не іронія історії в тім, що саме відкинені з різних країн Европи перетнули океан і побудували на новому континенті новий світ. Лише вони могли це зробити.

Невдоволені трапляються на всіх щаблях життя, одначе найбільше їх у таких категоріях:

Нові бідняки

Не всі бідні люди належать до невдоволених. Деякі з них нидіють в міських нетрях, але задоволені своїм життям. Вони здригаються від думки про життя поза звичним для них брудом. Навіть бідняки із пристойним способом життя, коли їхня бідність триває довго, залишаються інертними: вони вважають такий порядок речей незмінним. Необхідний катаклізм, навала, чума чи якесь суспільне лихо, щоб вони розплющили очі і зрозуміли, що «вічний порядок» далеко не вічний.

Невдоволеністю заражені зазвичай нові бідняки, чия бідність відносно недавня. Пам’ять про ліпші часи спалює їхні серця. Позбавлені власности і статків люди відгукуються на будь-які масові рухи. Це вони забезпечили успіх Пуританської революції в Англії у XVII ст. У часи «відгороджування» тисячі землевласників проганяли зі своїх земель орендаторів і перетворювали ці землі в пасовиська. Сильні і працьовиті селяни, закохані у землю-годувальницю, стали найманими робітниками, міські вулиці були переповнені жебраками, що просили милостиню. Ця маса позбавлених власности людей постачала новобранців для армії нового типу – армії Кромвеля.

У Німеччині та Італії нові бідняки із розорених людей середнього класу були головною опорою нацистської і фашистської революцій. Потенційні революціонери нинішньої Англії – це зовсім не робітники, а державні службовці й ділові люди, що втратили своє становище. Цей клас зберіг живу пам’ять про своє колишнє багатство й міць, і навряд чи добровільно примириться з погіршенням життєвих умов і своїм політичним безсиллям.

Відкинуті

Бідняк на межі голодної смерти живе цілеспрямованим життям. Відчайдушно боротися за харч і дах – значить бути цілковито вільним від почуття безцільности власного життя. Цілі тут абсолютно конкретні й близькі. Кожна їжа – це вже осягнення мети; лягти спати з наповненим шлунком – вже тріумф; кожна несподівана знахідка – вже чудо. Навіщо таким людям висока натхненна мета, яка б надала їхньому життю сенсу й гідности? Від спокуси масового руху вони захищені немовби імунітетом. Анжеліка Балабанова описує вплив скрайнього убозтва на революційний запал знайомих революціонерів, що з’їхалися до Москви в перші дні большевицької революції: «Я бачила чоловіків і жінок, що ціле життя присвятили служінню ідеям і радо відмовилися від матеріяльних благ, від незалежности, від особистого щастя, сім’ї – все заради того, щоб реалізувати свої ідеали, цілковито захоплених вирішенням питання холоду й голоду».

Там, де люди працюють від зорі до зорі заради хліба насущного, вони ні на що не ображаються й ні про що не мріють. Одна з причин нереволюційности китайських мас корениться в тому, що в Китаї для найелементарнішого існування необхідні неймовірні зусилля. Інтенсивна боротьба за існування робить людей радше статичними, ніж динамічними.

Люди не на місці

Люди, що постійно почуваються не на місці, – це ті, що не можуть робити в житті того, до чого прагнуть усією душею або через відсутність необхідного таланту, або через невиліковні розумові чи фізичні вади. Жодні досягнення в инших сферах, хай які блискучі, не можуть вдовольнити таких людей. Хай до чого б вони бралися, ці люди вкладають туди самих себе, але ніколи не задоволені результатом і ніколи не можуть зупинитися. Вони немов нам доводять, що, коли ми маємо те, чого не хочемо, нам завжди бракує чогось иншого; ми ніколи не біжимо так швидко й так далеко, коли втікаємо від себе самих.

Серед людей, що постійно відчувають себе не на місці, найбільш безнадійно незадоволені, а тому й найбільш неспокійні, люди з непогамованим прагненням до творчої праці. Як ті з них, хто марно намагається писати, малювати, творити музику тощо, так і ті, хто хоча б раз в житті відчув натхнення, після якого побачив, як міліє творчий потік, – опиняються у полоні нагальної пристрасті. Ні слава, ні влада, ні багатство, жодні шалені успіхи в инших сферах діяльности не можуть втамувати їх спраги. Їм не завжди навіть допомагає повна відданість «священній справі». Їх спрага невгамовна, і з них зазвичай виходять найбільш несамовиті прибічники скрайніх дій у служінні «священній справі».

Скрайні егоїсти

Найбільш пристрасними фанатами часто бувають егоїсти, що втратили віру в себе через вроджені недоліки чи зовнішні обставини. Їх егоїзм сам по собі – прекрасний інструмент: вони перестають ним керуватися для свого невдатного «я» й віддаються служінню якійсь «священній справі». Й хоча набута віра може бути вірою любови й смирення, самі вони не можуть бути ні люблячими, ані смиренними.

Честолюбці перед необмеженими можливостями

Необмежені можливості можуть бути такою самою причиною невдоволення, як і брак чи відсутність можливостей. Коли можливості видаються необмеженими, люди починають недбало ставитися до того, що вони мають. Вони вважають: все, що я роблю чи здатен зараз робити, ніщо порівняно з тим, що ще залишилося зробити. Невдоволеність такого роду трапляється в золотошукачів у час золотої лихоманки чи турбує уми честолюбних в часи «буму». Цим пояснюється факт: у людей, одержимих користю, яка, ймовірно, є головною рушійною силою тих, що шукають золото, захоплюють правдою і неправдою землі, як також инших прихильників швидкого збагачення, існує ще й безмірна готовність до самопожертви й спільної дії. Патріотизм, расова солідарність і навіть революційні гасла зустрічають більш живий відгук серед людей, що бачать перед собою перспективу необмежених можливостей, аніж серед тих, хто живе у певних рамках встановлених звичних порядків.

Меншини

Становище меншин, хай як захищене законом і владою, завжди нестабільне. У меншин, які намагаються зберегти своє групове лице, незадоволення, що його породжує неминуче відчуття нестабільности становища, не таке велике, як у меншости, яка прагне розчинитися чи злитися з більшістю. Меншість, яка зберігає своє лице, неминуче залишається одним цілим, а це захищає кожного окремого члена меншини, дає йому відчуття приналежности до чогось, оберігає його від незадоволення. У випадку з меншістю, яка прагне до асиміляції, особа одна протистоїть довколишнім забобонам і дискримінації. Окрім цього, таку людину пригнічує відчуття провини відступника – відчуття иноді виразне, иноді смутне. Ортодоксальний єврей почувається менш невдоволеним, ніж емансипований єврей. Негр на півдні в атмосфері сегрегації почувається менш задоволеним, ніж негр на півночі, де сегрегації немає. Серед американців італійського походження найбільші і найменш успішні були ревними прибічниками революції Мусоліні. Ті ж кола серед американців ірландського походження гаряче відгукнулись на заклик Де Валера; те саме і серед євреїв – стосовно до сіонізму; так само найуспішніші й найменш успішні негри в Америці – найбільш «расово свідомі».

Знуджені

Немає ліпшого показника того, що суспільство дозріло до масового руху, ніж поширення безвихідної нудьги. Майже у всіх описах періодів, що передували підйому масових рухів, згадується про сильну нудьгу; і масовий рух у своїх перших фазах радше знаходить підтримку не так серед експлуатованих і пригнічених, як серед тих, що нудьгують. Для того, хто підбурює маси до повстання, дані про знуджених  мають бути однаково приємні і втішні, як і дані про тих, що страждають від нестерпних економічних і політичних зловживань.

Коли люди нудяться, це означає, що вони набридли самі собі. Усвідомлення свого безплідного, беззмістовного існування – головне джерело нудьги. Люди, що не почуваються незалежними, як, наприклад, члени тісно пов’язаного колективу: церкви, партії тощо, недоступні для нудьги. Незалежна людина вільна від нудьги тільки в тому разі, коли вона зайнята творчою роботою, якою-небудь поглинаючою працею чи цілком поринула в боротьбу за існування.

Грішники

Инколи видається, що масові рухи створені немовби на замовлення для злочинця й не лише для очищення його душі, але й для розвитку його схильностей і застосування талантів. Повне самозречення, яке є джерелом єдности й енергії масового руху, є не що инше, як жертва, акт відкуплення, яке не може існувати без гострого почуття гріха. У цьому, як і в усьому иншому, методика масового руху полягає в інфікуванні людей, так би мовити, хворобою, після чого саме рух пропонується як єдиний лік від цієї недуги

Св. Бернар – духовний провідник другого хрестового походу – звертався до рекрутів: «Чи ж це не унікальна й безцінна можливість спасіння (з рук самого Бога), коли Всемогутній милостиво закликає до служіння Йому як невинних, так і вбивць, ґвалтівників, перелюбців, кривоприсяжних і всіх инших, що вчинили будь-який злочин?»

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів