Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори Бійцівський клуб

Бійцівський клуб

У Братстві відкрився бійцівський клуб. Якщо Ви уважно розглянете сайт, то побачите відповідний банер – він ліворуч, третій згори. Клацнувши на нього, прочитаєте правила та умови вступу.

Перше, що чую, коли когось запрошую його відвідати – «а нащо воно МЕНІ?» Логічне питання. На жаль, я не маю відповіді. Я не знаю, навіщо воно ТОБІ, але можу розповісти, нащо воно мені. Якщо вас зацікавить моя особиста історія, прочитайте написане нижче

У Братстві відкрився бійцівський клуб. Якщо Ви уважно розглянете сайт, то побачите відповідний банер – він ліворуч, третій згори. Клацнувши на нього, прочитаєте правила та умови вступу.

Перше, що чую, коли когось запрошую його відвідати – «а нащо воно МЕНІ?» Логічне питання. На жаль, я не маю відповіді. Я не знаю, навіщо воно ТОБІ, але можу розповісти, нащо воно мені. Якщо вас зацікавить моя особиста історія, прочитайте написане нижче. Може, зробите висновок і щодо себе.

Одного разу я, звичайнісінький вчорашній студентик, дохлуватий та інтелігентний, відкрив для себе задоволення від спорту – від турніків, пробіжок і т.і. З часом мав і результат: хода стала бадьорою, зміг не соромлячись носити облягаючу майку. А ще – відбулися фундаментальні внутрішні зміни – я дивився на місцевих биків, і вони почали мені якось активно не подобатись. Не подобались вони і раніше, але не так. Тепер, коли вони проходили поруч, я нахабно дивився їм у очі і відчував себе від того неабияким мужиком.

Бійка, на яку я неминуче наривався, сталася на торішню Пасху. Звісно, через мій нововідчутий понт. (Вона була третя в моєму житті, перші дві пережив ще у початкових класах школи). Чотири п’яних барабанили ногами в двері, вимагаючи, щоб вийшла дівчина, з якою я саме чаював. Нас було троє, там була присутня і моя тодішня дівчина, так що приводу для ревнощів не було. Хизуючись перед двома дівчатами, відкрив двері і послав хлопців на х№%, за що без паузи отримав по пиці.

Всі четверо вломилися до квартири. Ми поперекидали досить меблів, вибили скло у серванті, порвали одяг. В результаті вони втекли – найтверезіший з них зрозумів, на скільки років тягне таке геройство. Я лежав з підбитим оком, відбитими нирками і відчуттям героя. По-перше, я встиг добряче розписатися на їхніх обличчях (на двох). По-друге, коли вони відступали, трьом довелося витягати з моїх рук четвертого, якому я саме намагався видавити очі. По-третє, поле бою все-таки лишилось за мною. Дівчата метушилися навколо, прикладаючи лід, а я переживав одні з найкращих хвилин свого життя.

Звісно, я не став з того часу шугати нічним містом, і п%*№ити всіх, хто неправий. Але моя думка щодо навколишнього світу і мого місця в ньому корінним чином змінилася. ЧЕРЕЗ ОДНУ-ЄДИНУ БІЙКУ! Я забрів на територію, якої ще не знаю, але яка мені дуже й дуже цікава.

По Інтернеті зв’язався з хлопцями, які влаштували бійцівський клуб. Виявилося, що в Дніпропетровську його нема, зате в Києві – є. Одне з перших, що зробив, коли приїхав до Києва – завітав туди.

І отримав добрячих п#$%*лів. Виявив, що битися не вмію. Навіть не наніс жодного удару. Думка щодо себе добряче похитнулася. На роботу прийшов із синцями на обличчі. Треба було зібрати в кулак всього себе, щоб наважитися сходити туди ще раз.

Наступного разу поставили битися з хлопцем, з яким би не зачепився ні за які бублики. Здоровий, півголови вищій за мене, кікбоксер – повний атас. І головне – у Клуб ходив уже давно-давно. З усього виходило, що зараз мене просто приб’ють. Було не просто страшно – від жаху паморочилася голова.

Коли нарешті стали один проти одного, на мене раптом ніби осяяння зійшло. Наче щось зламалося. Помирати – так з музикою! Я захарчав, як дикий звір, кинувся на нього і почав гамселити.

Дива не сталося – він врешті звалив мене з ніг, придавив масою і заштовхав у кут. Я зупинив бій, бо далі він би просто забив мене копняками. А він був розчарований - тільки-но розігрівся, вирвався на зручну позицію…

Коли переглядаю відеозапис того бою, бачу, як незграбно рухався. А за деякі удари – взагалі соромно до смерті. Але супротивник, якому я поступався і силою, і технікою, не вдарив мене жодного разу. Просто не міг підвести голови – так рясно його бив.

Але в одному я таки виграв. Коли зціпивши зуби, кинувся на ворога. Бився-то я не з тим хлопцем, а з власним страхом. І переміг. Я це відчуваю. Ніколи раніше не проходив такого внутрішнього шляху всього за одну хвилину. Коли йшов додому, то почував себе… Навіть не знаю, як це передати. Страх просто зник, наче його й не було. Чарівне відчуття.

Правда, це відчуття зникло наступного ранку. Але все-таки став я трохи іншим. Більше в той клуб не ходив. По-перше, наступного разу могло і не пощастити, по-друге – найважливіше вже отримав.

З часом дозрів до думки, що варто було б влаштувати бійцівський клуб у Братстві. БК – це перемога над страхом, а Братству потрібні люди, які не бояться. І якщо людина вже наважилася перемогти себе, добре, коли таку можливість їй подаруємо саме ми.

Наш БК відрізняється від інших тим, що до нього не можна вступати жінкам (не уявляю, як можна бити жінку), і тим, що за бажанням ми використовуємо рукавички. Багато людей бояться не стільки бійки, скільки отримати синець і з таким обличчям з’явитися перед начальством (хоча, як показала практика, і рукавички – не гарантія).

Поки що нас дуже мало, але переконаний – завзятої публіки в Києві вистачає. Ми чекаємо на вас. Приєднуйтесь, панове!

 

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів