Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Твори Наш ґешефт

Наш ґешефт

Якщо зайти в офіс нормальної, солідної політичної партії, можна побачити, навіть не побачити – відчути – скільки туди вкладено грошей. Усе ніби промовляє: «Тут сидять серйозні люди, що досягли неабиякого успіху. Приєднуйся – і тебе навчать, будемо разом косити лаве». Штаб же Братства, що милістю Божою знаходиться у найжирнішому кварталі столиці, більше нагадує печеру людоїда. Вибиті стіни, агресивні малюнки, підозрілі особистості вештаються туди-сюди – повний комплект, щоб налякати особливо нервових. В цьому візуальному варварстві закладена проста думка

Якщо зайти в офіс нормальної, солідної політичної партії, можна побачити, навіть не побачити – відчути – скільки туди вкладено грошей. Усе ніби промовляє: «Тут сидять серйозні люди, що досягли неабиякого успіху. Приєднуйся – і тебе навчать, будемо разом косити лаве». Штаб же Братства, що милістю Божою знаходиться у найжирнішому кварталі столиці, більше нагадує печеру людоїда. Вибиті стіни, агресивні малюнки, підозрілі особистості вештаються туди-сюди – повний комплект, щоб налякати особливо нервових. В цьому візуальному варварстві закладена проста думка: «якщо хочеш, аби у тебе все було добре – іди звідси».

На одній з недавніх проповідей Провідник у таких суворих фарбах змалював майбутнє усіх, кого дідько штрикне приєднатися до БРАТСТВА, що мені було майнула думка: «Щось Дмитро Олександрович пере-того… мабуть, краще з людьми бути лагіднішим. Якщо так усіх залякувати, то в БРАТСТВО ніхто не вступить». Але потім згадав, що «вступити» можна тільки у лайно. А до БРАТСТВА – приймають.

Ось мудрі слова популярного свого часу практика вуличної політики – Адольфа Гітлера: «Чим менше особистого зиску обіцяє суспільний рух усім, хто приєднується до нього, тим якісніші люди до нього ввійдуть». Воістину. «Найбільшою небезпекою для руху є надзвичайно швидкий, ненормальний ріст кількості членів організації. Поки даному рухові доводиться вести важку боротьбу, боязкі і егоїстичні елементи старанно уникають його. Але як тільки близькість перемоги стала очевидною, до його лав поспішають усі». У тому числі – усяка потолоч, додамо від себе.

Українська політична «молодьож» нині обирає собі партії, як фірми – за рівнем зарплатні та перспективами кар’єрного зросту. Партійними програмами та ідеологією вони особливо не переймаються. Та й смішно було б нею перейматися, коли вона усюди однакова. Нинішній «соціал-демократ», наприклад, то все одне, що «морська свинка», - ані до моря, ані до свиней той гризун відношення не має.

На згадку мені приходить мій знайомий – Віталік М. Він живе у Дніпропетровську, йому 23 роки. Останній раз, коли я його бачив, він обіймав посаду голови молодіжного відділення партії «Батьківщина». Для мене особисто ця людина символічна. Коли мене питають, «а коли ж, нарешті, станеться революція?», я відповідаю: «коли Віталік М. стане президентом».

Я Віталіку заздрю. Насамперед тому, що він чітко знає, чого хоче. Він роботящий, цілеспрямований, не гоноровий. Поки що він сидить на засіданнях за спинами своїх старших товаришів по партії. Поки що він разом з усіма повинен посміхатися з-за чийогось плеча у телекамеру, коли знімається черговий проплачений телесюжет. Поки що він допомагає організовувати фуршети на з’їздах партії. Але він свого доб’ється. Колись, заслуживши довіру буржуїв-однопартійців, він ввійде до омріяної Верховної Ради разом із сотнями таких самих «віталіків». От тоді-то і настане гаплик всьому.

Коли система зверху до низу наповнена елементами, що головною своєю метою мають не її функціонування і розвиток, а паразитування на її гілках (тобто ідуть у політику не за ідеєю, а за інтересом) – таку систему можна сміливо зливати в унітаз. Довго вона не протягне. А саме таким елементом є Віталік і такі, як Віталік. Вони не здатні ризикувати (краще не зробити нічого, ніж помилитися і втратити місце). Вони радо ховаються за «більшістю» (краще бути ніким, ніж брати на себе відповідальність). Звичайно ж, поняття «рейтинг» для них – абсолютна величина, а боротьба за його відсотки – захоплююча справа.

БРАТСТВО ніколи не виграє на виборах. А Віталік – виграє. По-перше тому, що вміє. Врешті-решт, це його стихія. По-друге, ми забагато хочемо для українців і забагато хочемо від них. А українці того не хочуть.

У передвиборчій програмі Віталіка обов’язково буде написано – «Україна інтегрується з ким-небудь, хто дасть нам безкоштовний газ, нафту, гарантований соціальний пакет, зубну страховку, безвізовий режим, отакезну пенсію по безробіттю – і все у нас буде, і нам не треба буде робити нічого». Що цьому ми можемо протиставити? Ні, парламентські місця нам точно не світять.

Здавалося б – ну і добре. Ну і нехай. Нехай Віталік, чи хтось подібний, спокійно собі править, раз він для того створений. Але історія мільйон разів доводила, що грім серед ясного неба – нормальна її практика. У часи кризи (не «парламентської», а справжньої, коли стріляють) мати за президента Віталіка – гіршого не придумаєш. У нас на цю країну інші плани.

Відчуваючи свою відповідальність перед Історією, до влади ми будемо все-таки пхнутися. Не виборами - іншими творчими шляхами. І навряд чи по дорозі станеться щось приємне. Загалом, люди не люблять, коли їх «залізною рукою заганяють у щастя». Благодійників, як правило, розпинають, рубають голови на гільйотині, розстрілюють (здебільшого коли ті вже віддадуть душу Богові – прим. ред.).

Нагорода «за труди» у перспективі є. У Царстві Небесному. А отримати її можна тільки з рук Ісуса Христа, отож рівняння на нього. Годі рівнятися на кабмін.

Алілуя, браття!

 

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів