Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Проповiдi

Поет, пророк та євангеліст, що жив в глибині віків на острові Патмос, бачив там Ангела. Обличчя Ангела було, як сонце, й над головою сяяла Райдуга. Він сходив з небес, вдягнутий в небесні ризи.

Ставши ногами на землю та море, Ангел рикнув голосом, подібним рику лева. І сім пророків вторили йому своїми голосами. Промова їх була таємною.

Ангел підняв руку до неба та клявся Сущим во віки віків, Тим, Хто створив небо та все, що на ньому, землю та все, що на ній, море і все, що в ньому...

Він клявся, що прийде день, коли возгласить, засурмить Сьомий Ангел, й тоді здійсниться тайна Господня, щодо якої Він благовествував устами рабів Його – пророків. Тайна Преображення...

Але перед приходом Сьомого Ангела над світом пронесуться шість інших. На їх крилах буде страждання та смерть.

Тайна Преображення веде від смерті до життя.

Крила якого з ангелів розкинуті днесь над нами?

 

Одним з головних завдань впровадження принципів та методів нашої революції є вилучення політики з рук бюрократів та віддання її в руки богословів та філософів.

Бо саме «князь світу цього» прагне заперечити існування Промислу Божого та вивести політичні процеси не в богословському, а в соціальному плані, зробивши політику продуктом суто людської діяльності.


Історія наших нещасть починається не з Януковича, Юлі і Межигір’я, а з Адама, Єви і яблучка. З них і треба було б заспівувати, але читач стрімко втрачає здатність читати довгі тексти. Тому наша оповідь не за втрачений рай, а ближче: за Європу, яку ми стрімко втрачаємо.

Мова навіть не за Євроінтеграцію, не за асоціацію, а за значно важливіше – за можливість повернення. Ми втратили Європу ще до нашого народження, коли перебували в утробі Візантійської матері. У неї було багато дітей. Одне з них – ми. З якихось, ще не з’ясованих причин, десь у восьмому столітті, Візантія культурологічно перестає бути Європою.

Що таке Європа культурологічно? Це революція. Якщо для інших «добре вже було», то для Європи минуле нудне. Європа не може носити те, що було модним в минулому сезоні. Будь-яка неєвропейська культура прагне повторювати, наслідувати, копіювати власний початок.


 

Ми маємо однозначно розглядати сучасний світ як "царство антихриста", оскільки християнська есхатологія (вчення про кінцеву долю світу) тісно пов'язує між собою наступні події: прихід антихриста, загальну апостасію та Друге Пришестя Ісуса Христа.

Перші дві події хоча належать до метафізичної реальності "правління антихриста", але можуть бути визначені в сугубо соціальних термінах.

Іншими словами, по суспільно-політичному устрою можна судити про те, в якій фазі останніх часів відбувається та або інша історична подія.

Таким чином, між метафізикою приходу антихриста та соціальними трансформаціями існує прямий зв'язок.

Сьогодні ми впевнено можемо говорити про виразні ознаки антихристової присутності.

 


Браття і сестри! Дуже добре, що ви вболіваєте за нашу Юлю. Проте має ж бути хоч якась ієрархія цінностей в наших з вами головах і серцях. Щоб там не співали у Євросоюзі, головним політв'язнем країни є не Юля, а Віталій Запорожець.

У своєму рідному селі Семиполки під Києвом він застрелив майора міліції, який знущався над селянами. Віталій Запорожець не має й тисячної долі такої уваги, як Юля, від людей, які вважають себе нащадками запорожців й не мають жодного стосунку до газового бізнесу.

Можливо, ви любите Юлю більше, бо вона мільярдерша, а він жебрак?

Можливо тому, що вона, як і всі ми, симулювала боротьбу, а він боровся беззаперечно й бездоглядно за нашу з вами гідність, і це вас лякає?

Можливо, ви любите її більше, бо вона лідер опозиції?


Якщо Русь наростала обабіч шляху «із варяг в греки», то Україна розбудовується перпендикулярно – на шляху з татар в чехи, тобто, навколо газової труби.

Суперечка що до цін на російський газ спочатку була локальною, сусідською проблемою. Згодом ми піднесли її в ранг загальноєвропейських проблем. Проте, справедливі ціни ми матимемо лише тоді, коли подаруємо наші труднощі всьому цивілізованому людству.

Донині українська громадськість лише абсорбувала іноземні ідеї, інтенції, тренди, моди. І ось, можливо вперше, справді глобальна ідея народилася в середині України. Днями у Києві відбувся круглий стіл на тему: Енергоресурси – спільна власність людства. Ось основні тези, які обговорювалися. Є речі, які не можуть бути предметом вузькодержавного егоїзму. Кордони не можуть розповсюджуватись на космос – він належить всьому людству. В загальнолюдській власності, дяка Богові, перебуває Антарктида, а також більша частина світового океану. Як зауважували учасники круглого столу, людство вже давно намагається квотувати вилов риби, заборонити національним промисловим флотиліям вбивство певних видів морських тварин, навіть у прибережних водах. Поступово скріплюється впевненість у тому, що не існує державної атмосфери, лише наша спільна. Саме тому так багато держав підписали Кіотський протокол, в якому відмовилися від свого суверенного права забруднювати атмосферу по за контролем ООН.

Посилюється міжнародне право, це означає, що суверенітет національних урядів вже не розповсюджується на базові права і свободи громадян.

Як свідчать гуманітарні інтервенції останнього часу, такі правозахисні міжнародні структури, як НАТО, не визнають права місцевих князьків суверенно вбивати і ув‘язнювати підданих. Людина дедалі в більшій мірі належить людству і менше місцевому міністерству внутрішніх справ.

Настав час захистити права корисних копалин! Особливо енергоресурсів. Несправедливо, що на газі жирує Москва, на нафті бедуїни лише тому, що від них ближче копати – зауважували учасники київського круглого столу. Це порушує базові принципи справедливості. Вартість енергоресурсів, технології їхнього видобутку та використання були створені цивілізованими споживачами, а не дрімучими москалями чи саудітами. Огидним є те, що демократична громадськість розвинутих країн досі змушена платити данину троглодитам, як колись платили османам чи алжирським піратам.

Людство скріплює свою історичну свідомість та відчуття відповідальності за власну долю. Всі сучасні держави з‘явилися нещодавно і незабаром зникнуть. Отже, мають відчувати відповідальність перед своїми попередниками і наступниками. Нині енергоресурси Сибіру випадково опинилися під суверенітетом Московської держави, завтра це вже буде територія Китаю, чи сибірської республіки, чи самоїдської конфедерації. Що отримають ті, хто прийдуть на заміну «імперії зла», - рештки розграбованого і розтриньканого Газпромом?

Узурпування енергоресурсів окремими державами зазвичай перешкоджає впровадженню на їхніх територіях енергозберігаючих технологій, екологічних програм та прав людини. Власність на енергоносії спокушає газо-нафтові уряди до безвідповідальної зовнішньої політики, до тиску на сусідів, гонитви озброєнь, експорту корупції.

Контроль над всіма родовищами має бути переданий наднаціональним органам. Певні кроки в цьому напрямкові прогресивне людство вже здійснило в Іраку та Лівії. Операції небездоганні, проте звістують в цілому прогресивну тенденцію.

При підготовці круглого столу організатори зіткнулися з подивугідною заскорузлістю багатьох представників української громадськості. Буцім, глобальний контроль над енергоносіями призведе до втрати українського суверенітету над шахтою Засядька чи двома торфяними болотами на Житомирщині. Зазвичай, ті самі люди вважають, що європейські інституції мають право захищати наші права від Януковича. Якщо українська влада, останні 20 років (а перед тим 70 років радянська, а до неї 200 років царат) нехтує нашими правами, то так само вона зневажає наше право на долю в надрах.

Боротися з глобалізмом безсенсово так само, як боротися з інтернетом, але з глобалізму можна мати зиск так само, як вдається заробляти на інтернеті.

На глобальних механізмах заробляють американці і євреї, британці і французи, навіть вірмени. І лише українські патріоти сподіваються захистити свою вигоду мавпуючи північнокорейську автаркію.

Ініціатива щодо скасування державних суверенітетів над родовищами нафти й газу – перша глобальна ініціатива, народжена в Україні. Подібним чином зароджувалися зерна всіх міжнародних механізмів і понять. Спочатку конференція окремих диваків, згодом широкий громадський рух, далі актуалізація теми на міжнародних форумах,за тим обговорення в Європарламенті, та комітетах ООН, видозміни міжнародного права, привід для оперативного планування НАТО й месседж ультиматумів диктаторським режимам. А незабаром, позбавлена можливості узурпувати родовища вуглецевих сполук, Москва змушена буде повернутися до мисливства та збиральництва. Хоча, як колись торгувати соболиними хвостиками, навряд чи їм дозволить стратегічна авіація захисників прав тварин.


Чому Юля досі в тюрмі, а Табачник на посаді?

З’їзд працівників освіти готувався конспіративно і відбувся на Київських задвірках, аби ускладнити противникам Табачника підготовку ексцесів. Йому й Азарову необхідно уникнути ексцесів саме зараз, коли вони викликають дедалі більше роздратування Януковича, в той час, коли сам Янукович викликає дедалі більше роздратування на Заході, на Сході, внизу, а можливо навіть і зверху, де розподіляють дари фортуни.

Любов вибагливіша за ненависть. Можна ненавидіти одночасно і Путіна, і Януковича, але їх неможливо разом любити.

Ті, хто любить Путіна (наприклад, Табачник та Азаров, який перебуває під суггестивним впливом Табачника) недолюблюють Януковича. І Янукович відчуває це.

Ті, хто прагне аналізувати й передбачати Януковича, дивляться лише архітектуру Межигір’я, але ігнорують його почуття, фрустрації, амбіції, комплекси, драйви, паттерни, зрештою, архетипи. Нажаль, Сергій Льовочкін досі не вважає за необхідне щоранку публікувати на сайті адміністрації президента конспект снів Януковича для полегшення дазайн-аналізу не лише його особистості, але й збірної національної душі, контрольний пакет якої Янукович, так чи інакше, тримає. Тому нижченаведені міркування не можуть претендувати на повноту.

Фрейд вважав, що найгидкіше з того, що згодом витісняється до підсвідомості трапляється в найщасливішу пору життя – в ранньому дитинстві. Перші роки дитинства Януковича були останніми роками старості Сталіна. Сталін мав тотальний вплив на радянське колективне підсвідоме, отже й на формування владних паттернів маленького Віті.

Втім, навіть поза тим, над кожною добою й територією тяжіє певний архетип володаря. Римляни мали збірний архетипічний образ Цезаря-Августа. Кожний наступний принцепс називався Цезарем і Августом, і мавпував їх.

Для германців архетипічним володарем був Карл Великий і всі подальші франкські, саксонські й священноримські володарі наслідували його, його справжню та фальшиву атрибутику, його місію, а багато хто навіть миропомазувався в його капелі в Аахені.

У підсвідомості кожного пострадянського президента мешкає Сталін. Зрештою, вони достатньо живо і не уявляють жодного іншого прикладу володаря, окрім Сталіна, та хіба що Гітлера, як тюнінгованого Сталіна.

Янукович об’єднує соратників травлею Троцького і троцькістів. Дивуються, чому на догоду адептам світової революції (США та Євросоюзу) він не дасть Юлі спокій. А вона має значення сакральної жертви! Припинити переслідувати Юлю – це все одно, що перейти в іншу віру, це зрадити підсвідомого Кобу, це сублімувати агресивне лібідо й капітулювати перед власним неврозом.

Згодом репресії очікують на тих, хто репресував Юлю й на тих, хто репресуватиме тих, хто репресував Юлю.

Загалом, ми спостерігаємо безпрецедентну за останню чверть століття інтенсивність арештів. На обласні прокуратури спускаються місячні рознарядки щодо числа керівників середньої ланки, яких необхідно заарештувати, посилюються репресії по відомствам, в тому числі по міністерству оборони, триває процес розкуркулення – тюрми переповнені дрібними й середніми підприємцями. По-сталінськи впроваджується й зовнішня політика.

Спочатку мешканець «ближньої дачі» в Межигір’ї укладає пакт з Путіним, згодом піддається віроломному нападу Газпрому, який вже захопив половину Європи, користується ленд-лізом МВФ і лякає західних союзників можливістю сепаратного миру з митним союзом.

Відомостей про сни Януковича нам категорично не вистачає не лише для психоаналізу, але й для містичного передбачення.

Не варто забувати, що європейські містики вдалися до аналізу сновидінь за півтори тисячі років до Фрейда і Юнга. Хтось із французьких дослідників доречно зауважував, що історія має бути доповнена історією снів, позаяк сновидіння володарів і єпископів неодноразово визначали історичні події. Історія ХХ ст. має бути доповнена історією галюцинацій. Розповсюдження психотропних речовин суттєво вплинуло на хід подій у США та Європі у 60-80-х рр.

Проте, ми трохи відволіклися. Містика тяжіє над психікою. Тому жодний психоаналіз не замінить містичного осягнення.

Ось, що воно нам говорить: більшовицька диктатура, схильна до символічних жестів, усвідомлювала необхідність знищення або осквернення ворожих символів і святинь. Тому не тільки потребами електрифікації було викликано затоплення Дніпровських порогів. Коли Дніпро перестав бути «ревучим», як назвав його Шевченко, Україна припинила повставати.

Невипадково нинішні комуністи поставили ідол Сталіна саме в Запоріжжі, поблизу Дніпрогеса. Коли його (ідола, нажаль не Дніпрогес) було підірвано, вибух пролунав і в підсвідомості Януковича. Саме тоді там прокинувся ментальний Сталін.

Нас не повинні бентежити дрібні невідповідності в усій вищевикладеній «теорії Януковича». По-перше, ігнорування незручних фактів прикрашає будь-яку теорію, по-друге психічні й містичні процеси мають дзеркальну природу. Саме тому Сталін низенький і миршавий, а Янукович високий і кремезний. Сталін мав загрозу з Заходу, а Янукович – зі Сходу, Сталін кидав у топку людей, а Янукович гроші, Сталін набував території, а Янукович віддає, Сталін мучив Троцького – непривабливого чоловіка з борідкою, а Янукович за Троцького має симпатичну жінку з косою. Сталін приберігав на десерт Бухаріна, а Янукович – Табачника.

Втім, після останнього засідання Кабінету Міністрів, де від Януковича очікували «п‘ять сталінських ударів» по міністрах і губернаторах і де все закінчилося млявим докором міністру охорони здоров‘я, стало ясно, що юність Януковича домінує над дитинством. Він таки реалізує архетип Брежнєва. На щастя.

 

 


Нажаль, дедалі більше молодих людей мріють знехтувати 109 статтею кримінального кодексу, адже мало є на світі речей, приємніших за насильницьке повалення конституційного ладу. Саме тому ця 109-та стаття передбачає неприємні терміни ув'язнення за всі ці спроби «піднятися з колін», згадати, що «ми створені не для тваринної долі, але для доблесті й щастя», тощо.

Цей рік навів нам сумні приклади здавалося б колись успішних діячів, які ставали на хиткий шлях революції без доброї молитви. Зін ель-Абідин Бен Алі – мужній чоловік, який взяв владу в Тунісі через тихий, але рішучий переворот. Як тільки він набриднув прогресивному людству й шахраюватим баригам місцевого базару, миттєво позбувся влади й ще поталанило, що втік в приживали до саудитів.

Мубарак – бойовий офіцер, який здобув щастя завдяки вбивству попередника, якого він, можливо й не вбивав, але розібрався з його родичами й наближеними, вповні насолодився неодноразовим ґвалтуванням конституційного ладу. Проте, миттєво позбувся всього, варто було прогресивному людству поворушити одним пальцем. Його здав його генштаб, і вже, мабуть, повісили б, якби сам не помер.


Любити дітей – добре, але любити те, що полюбляють діти – погано. Бо вони вибирають шкідливе, примітивне і брутальне. Макдональдс, згодом піцу, згодом шаурму і лише предметно зіпсувавши собі життя й набувши багатого гастритного досвіду ми навчаємося смакувати французькою кухнею і німецькою музикою, цінувати батьків, тишу, Томаса Мана й видаляти бульбашки з кока-коли перед вживанням.

Інфантильне суспільство – потворне. Ще в дев’яностих, коли вітчизняні телеканали тільки починали впроваджувати імпортні формати, було помічено, що занадто добре виставлений кадр, бездоганна студія і ведучі з гарною дикцією гірше сприймаються нашим глядачем, аніж те саме зі щербинкою. Занадта якість трохи відвертає. Публіка звикла до «другої свіжості». Треба зауважити, що західні «телеформати» були розраховані на інфантильний ґламур. В нас їх доводилося оптимізувати під інфантильне жлобство.

Огидні, тьмяні, нашвидкуруч зляпані російські телесеріали витіснили з сердець глядачів безглузді, але якісні американські. Ми, услід за «рускім міром» вибираємо низьку якість маскульту, політики і виробництва не тому, що не вміємо, а від того, що це імманентно нашій інфантильності.

Для нації висока якість товарів її промисловості зазвичай корелює з витонченістю культурних проявів. Німці – «нація чоботарів, що філософствують» - наприкінці ХІХ ст. досягли непоганої якості виготовлення чобіт, а також гармат. Спочатку Гегель, потім Крупп. Навпаки не буває.

Треба підірвати телевізійні вишки, які транслюють російську телепродукцію, та відстрілювати на далеких підходах російських поп-зірок не від того, що вони російські, а тому, що в них завеликі допуски, й неналежна якість обробки поверхні напилком.


Табачник із безсоромністю хлопчика з київської російськомовної інтелігентної родини, якій так і не вдалося стати московською, заявив, що студентка прагнула подарувати йому квіти. Можливо, завтра ми почуємо заяву, що він від неї вагітний. Це сигнал суспільству: якщо ляпас сприймається як подарунок, то (не приведи Господи!) постріл буде сприйнято, як сюрприз, вибух, як салют.

 

Більшість респондентів незгодна зі вчинком студентки Дар’ї Степаненко, що мав місце на конференції міністрів освіти. П’ята частина респондентів не задоволена силою удару. 15% опитаних хотіли б, щоб у букеті, яким оперувала дівчина, був захований відрізок металевої труби, 25% вважає, що потрібно було застосувати інший сорт квітів – з шипами, 30% воліли б бачити удар вазоном з квітами й лише 10% тверезомислячих громадян бажають вирішувати проблему Табачника шляхом діалогу з Путіним.

Мене трохи лякають реакції суспільства. Воно не проявило жодного співчуття до міліцейського майора, вбитого у селі Семиполки під Києвом. Певною мірою це можна пояснити нашими культурними асоціаціями, адже прізвище вбивці – Запорожець. Ми чули це в старовинних думах: запорожець вбиває майора (чи мурзу) – і кому має співчувати правдивий українець? Життя переповнене символами. Нажаль, влада, яка перебуває не в українському культурному контексті, цих символів не розуміє. Тому не використовує адекватних програм управління суспільством, які саме з цих символів складаються.


Янукович посланий нам Богом. Я дуже люблю одну бувальщину і часто набридаю нею юним адептам незаконних воєнізованих формувань. Ризикну понабридати і вам. Якось до настоятеля монастиря, розташованого неподалік від Влахернського палацу у Царгороді, уві-сні явився Христос. Настоятель замість попросити що-небудь, попросив дозволу запитати.

- Чи правда, що немає влади інакше, як від Тебе?

- Так, – сказав Христос.

- Господи, - спитав далі настоятель, - чому ж тоді нами править злий тиран Фока?

- Тому, – відповів Господь, - що Я не зміг знайти для вас гіршого.

До нас Господь добріший, ніж до ромеїв. Янукович не найгірший. Серед його друзів й поміж опонентів є багато тих, кого ще менше за нього хочеться бачити на його посаді. Свого часу, завдяки ГКЧП, Україна отримала незалежність швидше, ніж очікувалося. Завдяки Януковичу ми нарешті здобудемо свободу.

Кажуть, що багнетами можна проторити собі дорогу до влади, та на них незручно сидіти. Янукович хоче сидіти на гумових кийках.

Дресировані мєнти вирішують багато проблем, але ще більше створюють. Розглянемо на прикладі останніх подій. 24 серпня найвигіднішим для влади було б дати можливість опозиції вільно пройтися до Софіївського майдану, втомити громадськість занудними промовами, зіпсувати який-небудь дитячий концерт і похнюпившись розійтися по домівках. Дорогою опозиційні лідери ще б разок пересварилися між собою за місце на чолі колони.


Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів