Дії банків незаконні (коментар юриста)

Якщо ви взяли позику
Банки не мають права в одноосібному порядку змінювати процентні ставки по кредиту. Навіть якщо умови підписаного позичальником договору передбачають таку можливість, це має реалізовуватися через суд. Згідно із Господарським кодексом, у випадку, якщо одна сторона запропонувала ввести зміни до кредитного договору, а інша із запропонованими змінами не згодна, ці зміни можуть бути внесені тільки за рішенням суду.

Аналогічно, розірвання договору допускається або за згодою обох сторін, або у судовому порядку. Якщо банк стверджує, що в разі відмови позичальника підписати доповнення до кредитного договору

Якщо ви взяли позику

Банки не мають права в одноосібному порядку змінювати процентні ставки по кредиту. Навіть якщо умови підписаного позичальником договору передбачають таку можливість, це має реалізовуватися через суд. Згідно із Господарським кодексом, у випадку, якщо одна сторона запропонувала ввести зміни до кредитного договору, а інша із запропонованими змінами не згодна, ці зміни можуть бути внесені тільки за рішенням суду.

Аналогічно, розірвання договору допускається або за згодою обох сторін, або у судовому порядку. Якщо банк стверджує, що в разі відмови позичальника підписати доповнення до кредитного договору про підвищення ставки за кредитом, договір вважається розірваним – таке твердження не має законної сили.

В судовому порядку банк не зможе підвищити ставку, оскільки згідно із затвердженими НБУ в 2007 році „Правилами надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування й загальної вартості кредиту”, банки мають змінювати відсоткову ставку з позикою виключно у тому випадку, коли трапилася якась об‘єктивна подія, що прямо й безпосередньо впливає на вартість кредитних ресурсів. Зазвичай банки не можуть вказати такої причини по вже виданих кредитах.

Якщо позичальник одержав від банку лист про необхідність підписання додаткової угоди до кредитного договору (відносно збільшення кредитної ставки), він має письмово повідомити банк про свою незгоду за викладеними вище мотивами. У випадку, якщо банк наполягатиме – готувати документи до суду. Варто також безпосередньо звернутися в Нацбанк та Держкомітет з питань технічного регулювання і споживчої політики (колишній Комітет із захисту прав споживачів). Останній повинен перевірити кредитний договір і зобов‘язати банк привести його у відповідність із законодавством, оскільки Закон про захист прав споживачів, за рідким виключенням, не допускає включення в договори пунктів, за якими одна сторона (банк) отримує право в односторонньому порядку змінювати умови договору на свій розсуд.

Якщо ви поклали в банк депозит

Ви маєте право достроково забрати свої гроші. Постанова Національного Банку України №319 від 11.10.2008 „Про додаткові заходи по діяльності банків”, згідно якої банкам заборонено достроково виконувати свої зобов‘язання по депозитним рахункам, є незаконною.

Вона прямо суперечить ст. 1060 Цивільного кодексу України, згідно з якою банк зобов’язаний видати вклад або його частину за першою вимогою клієнта.

Крім того, НБУ цією постановою втрутився в сферу виключно договірних відносин. Нацбанк перевищив свої повноваження, оскільки відносини між вкладником-клієнтом та банком регулюються окремим договором, якій підписується при оформленні депозиту. Нормативні документи, які регламентують діяльність Національного Банку, не передбачають його втручання в приватноправову сферу стосунків між банками та клієнтами, яка, крім усього іншого, регулюється нормами цивільного законодавства.

Таким чином, НБУ перевищив повноваження та порушив закон, обмеживши право людини на розпоряджання приватною власністю (банківським внеском).

Особливу увагу слід приділити питанню вступу в силу згаданої постанови. Згідно з її п’ятим пунктом, вона вступає в силу з 13.10.2008. Указом Президента України (№ 493/92 від 03.10.1992) встановлено, що нормативні акти (в т.ч. й Нацбанку) вступають в силу через 10 днів після реєстрації в Мін’юсті. Дана ж постанова в Мін’юсті реєстрації не проходила взагалі, й де-юре, вона не дійсна. Тобто, ухвалений Нацбанком документ не може використовуватись, і відповідно, виконуватись банками.