Революційна тактика

Дедалі більше стає зрозумілим, що традиційні методи політичної боротьби, як, наприклад, пікети, марші, мітинги, прес-конференції, розповсюдження газет, розклейка листівок, заяви, надіслані у засоби масової інформації, концерти на підтримку суттєво застаріли і вже не викликають у обивателя належної реакції, не дають потрібного резонансу у суспільстві. Засоби масової інформації успішно замовчують і нівелюють навіть найбільш резонансні акції, зводячи їх до кількох секунд на екрані, на прес-конференції з’являється небагато журналістів, листівки на стовпах губляться серед оголошень “куплю-продам”, до пікетів влада також швидко звикає, виробляючи серед чиновників імунітет несприйняття. До парламентської роботи ми ще не дійшли. А до рішучих дій суспільство поки не готове. Отже – слід змінювати тактику. Дедалі більше стає зрозумілим, що традиційні методи політичної боротьби, як, наприклад, пікети, марші, мітинги, прес-конференції, розповсюдження газет, розклейка листівок, заяви, надіслані у засоби масової інформації, концерти на підтримку суттєво застаріли і вже не викликають у обивателя належної реакції, не дають потрібного резонансу у суспільстві. Засоби масової інформації успішно замовчують і нівелюють навіть найбільш резонансні акції, зводячи їх до кількох секунд на екрані, на прес-конференції з’являється небагато журналістів, листівки на стовпах губляться серед оголошень “куплю-продам”, до пікетів влада також швидко звикає, виробляючи серед чиновників імунітет несприйняття. До парламентської роботи ми ще не дійшли. А до рішучих дій суспільство поки не готове. Отже – слід змінювати тактику.

Часи масової вуличної політики за ідею давно минули. Якщо сьогодні наші конкуренти і збирають кількатисячну масовку, то виключно за гроші. Це означає, що навіть невелика, але добре згуртована навколо високих ідеалів спільнота буде мати перспективи у політичній боротьбі.

Наш досвід свідчить - сьогодні найбільш ефективною формою боротьби є тактика ударних акцій. Найбільш гучними і резонансними акціями БРАТСТВА були незвичні – приковування наручниками у кабінетах мерів, опанування приміщеннями чиновників, акції індивідуального “оксамитового” терору, як у випадку атаки Сороса майонезом чи закидування фарбою представництва ОБСЄ у Києві. Тому всі регіональні організації мають взяти на озброєння нову тактику, яка насправді є більш ефективною і дієвою, а ніж роки ходіння по демонстраціях. Більшість нових членів прийшли до партії надихнувшись не балаканиною, а неординарними акціями, образом яскравої і сильної організації.

Пікетування, мітинги і марші також слід проводити – не можна залишати вулицю нашому противнику. Однак не слід очікувати від них аж надто великого ефекту. Натомість кожна ударна акція неодмінно матиме відголосок навіть в душах тих співвітчизників, які поки не наважуються на протест.

Кожна ударна акція має бути ретельно спланована. Бахвальство вилазить боком. Перш за все слід вирахувати, чи об’єкт атаки викличе резонанс. Якщо це чиновник – його має ненавидіти більшість населення.

Об’єкт атаки має бути добре розвіданий, передбачені всі можливі перепони. Акцію слід будувати так, аби не вляпатися. Обов’язково має бути група прикриття. Попередньо бажано проконсультуватися з довіреним юристом (адвокатом) і планувати акцію таким чином, аби не порушувати закони, а балансувати на межі. Добре продумана і по-військовому спланована акція позбавить непотрібних затримань, штрафів і відсидок. Отже, не варто поспішати, краще ще і ще раз зробити розвідку.

Тактика щоразу мусить змінюватися. Жодну акцію не варто повторювати двічі, адже ворог швидко пристосовуватиметься.

БРАТСТВО оцінює діяльність своїх регіональних відділень виключно за їхніми успіхами і перемогами. Адже нашою метою є не розмови про революцію, а організація революції, створення у суспільстві революційної ситуації. Соціальні протестні акції – перший крок до цього.

Тому надзвичайно важливо вийти до народу. БРАТСТВО не мусить бути замкнутою кастою чи вузькою політичною тусовкою невдоволеної молоді. Потрібно розширити соціальну базу партії. Якщо немає можливості підняти народ самотужки, потрібно бодай приєднуватися до кожного спалаху народної активності, допомагати кожному прояву протесту, брати участь у кожному стихійному бунті, надавши йому політичної стрункості.

Не варто сподіватися, що трудящі маси аж надто революційні. Навіть коли їм, як у випадку з Керченським суднобудівним заводом “Залив”, місяцями не виплачують зарплату, це не означає, що люди готові на безкомпромісну боротьбу. Швидше на млявий протест. Але і в такому випадку слід реагувати. Відтепер туди, де перекриваються рейки і вулиці, де спалахує стихійний страйк, де з’являється навіть найменший народний виступ, ми повинні прибувати першими, організовувати і очолювати трудящих на боротьбу за свої права. І хай не всі нам будуть вдячні, а дехто навіть забуде, хто саме прийшов їм на допомогу у важку хвилину, більшість все одно пам’ятатиме, що БРАТСТВО - єдина сила, хто підтримав їх у боротьбі.