Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

Головна Iнструктаж В райвідділку

В райвідділку

Декілька тижнів тому я слухав, як Брат М. розповідав про свої 7 діб у спецприймальнику. Головна теза його виступу – нема нічого страшного. Це дійсно так. Це не страшно, але й не легко.

В райвідділі, до якого нас привезли, ми мали безліч можливостей спробувати щось змінити в нашому становищі. Позначився брак досвіду. І річ не в партійній дисципліні. Усі інструктажі та вказівки я читав та слухав безліч разів. Але ситуація була насправді нетиповою.

При поведінці з сірими братами не було жодної помилки, я навіть не дав себе обшукати, чим врятував іще одного нашого прапора. Спав не в камері, а у простій кімнаті, в досить непоганих умовах.
Декілька тижнів тому я слухав, як Брат М. розповідав про свої 7 діб у спецприймальнику. Головна теза його виступу – нема нічого страшного. Це дійсно так. Це не страшно, але й не легко.

В райвідділі, до якого нас привезли, ми мали безліч можливостей спробувати щось змінити в нашому становищі. Позначився брак досвіду. І річ не в партійній дисципліні. Усі інструктажі та вказівки я читав та слухав безліч разів. Але ситуація була насправді нетиповою. До цього „Дня свободи” я мав досвід перебування як в РВ так і на спецприймальнику, але то був так званий „бомжатник”. Не було досвіду масового затримання, до того ж, такого нахабного та свавільного.

При поведінці з сірими братами не було жодної помилки, я навіть не дав себе обшукати, чим врятував іще одного нашого прапора. Спав не в камері, а у простій кімнаті, в досить непоганих умовах. Почався новий день, нас повезли до Печерського суду. Нагнали беркуту, я зрозумів, що нас або поважають, або бояться, що в принципі те саме. З машини вийшов десь шостим або сьомим. Вийшов в невідомість, бо нікого з попередників іще не бачив. Ідучи до суду, тримаю голову високо, чим заслуговую оцінку двох „беркутів” як нескорений.

Повели на другий поверх до голови Печерського райсуду Колісниченка В. М. Такий собі дядько в окулярах, років з п’ятдесят, із посмішкою на обличчі. Вам не передати всього прихованого змісту процесу під назвою суд. Це можна тільки пережити. Неважливо, що ми казали один одному. Може, ми грали як погані актори, може він намагався мені щось довести, але я зрозумів лише одне – для нього всі – я, мої брати, інші громадяни, що потрапляють до нього в якості підсудних, тільки цифри, маленькі цифри в верхньому правому кутку постанови про ваше покарання. Мої цифри 3-6993/05.

От і все. 5 діб, це менше, ніж я собі уявляв напередодні, але з огляду на всі обставини, це повне „гоніво”. Я повернувся другим, унизу в маленькій камері на мене чекав Славко з Харкова, він пішов перший і одразу отримав той самий вирок. Наступного – Віталіка з Дніпропетровську ми очікували ще годину. Результат: 5 чоловік з першої машини, 3 – з другої, наостанок до нас приєднався Брат Аттіла.

Отримавши на руки постанову від 23.11, я побачив, що відлік часу починався з 22 числа. Нам лишалося сидіти на добу менше. Під час зворотної подорожі до машини, душу зігрівало гучне скандування братів: „Свободу політв’язням БРАТСТВА!”. Далі – подорож до спецприймальнику, більш відомого, як ДВРЗ або „бомжатник”. Жодний з нас не мав досвіду утримання в цьому закладі, хвилювалися про умови утримання.

Процедура шмону. Я вже на третьому поверсі де перебувають засудженні по адміністративних статтях. Спочатку кидають до непарної сторони. У камерах дерев’яні нари, огороджені туалет та маленька ванна, єдине вікно з трьома видами ґрат.

Детальніше розповім про моменти, які можуть бути корисними. Ви потрапляєте всередину – привітайтеся, будьте чемними. Я потрапив на вечерю і побажав смачного. Будьте готові до стандартної процедури в будь-яких подібних місцях. Неважливо, хто перед вами – зек із 20-річним стажем, чи банальний бомж, все починається зі знайомства. Купа питань: „Хто? За що?” та ін. В нашому випадку коли дізнаються, що ви з політичних, одразу переходять на партію. Тут не треба відверто ухилятися від відповіді, але й говорити з незнайомцями про суто особисті питання не слід, дуже велика вірогідність, що зміст розмови стане надбанням кого-небудь із „непотрібних” людей.

„Скільки людей в партії?” – Багато. По всім регіонам. Всіх не бачив.
„Скільки платять?” – Може й платять, але не мені.
„Яка ваша функція?” – Бути корисним для організації (або інший варіант відповіді).

Побільше гумору, намагайтесь перейти на інші теми. До речі, імен ніхто одразу не називає, але завжди переходять на „ти”. За розмовами про мене та про життя минуло десь півгодини.

Зайшов вартовий і перевів мене до камери номер 6. Тут я припустився помилки. Не знаючи умов утримання, я не захопив із собою матрац. У 6-ій їх було два. Я міг сильно пошкодувати про це. Теплих ковдр не вистачає чотирьом із п’яти жителів, з матрацами ненабагато краще, тому їх передають майже як реліквії.

На парній стороні умови були в декілька разів гіршими. Камера розрахована на трьох, місця катастрофічно не вистачало. Довелося самотужки підняти одну з нар, щоб отримати життєво важливий простір і робити не три кроки туди-сюди, а цілих п’ять. Сторона розташована невдало, і вітер тут хазяйнує цілодобово.

„50/50” – це про час мого утримання. Приблизно 2 дні я був наодинці, стільки ж провів удвох із киянином Славиком.

Якщо потрапите до одиночки без досвіду обмеження волі та ще й на досить тривалий час, для вас тільки одна порада – мужайтеся. Дуже-дуже складно бути наодинці зі своїми думками. Відганяйте весь негатив, який лізе вам у голову. Жодних „грандіозних планів” помсти або чогось такого. Чому? Проблема суто фізіологічна. Ви хвилюєтесь, переживаєте, організм починає інтенсивніше працювати і ви витрачаєте залишки необхідної вам енергії. Крім того, тоді усе уповільнюється, що для вас є вкрай небажаним. Потрібно якнайшвидше пережити час перебування на самоті.

Отож, жодних негативних емоцій, думок тощо. До того, як ви опинились у лабетах злочинного режиму попіклуйтеся, щоб ваше існування не залежало від шкідливих звичок. Відсутність сигарет, морозива, клею „Момент”, телевізора та інших речей не має ускладнювати ваше перебування в чотирьох стінах.

У разі проблем зі здоров’ям намагайтеся злиняти до лікарні. Вимагайте швидкої по кілька разів на добу. Може, вам і пощастить, якщо ж ні – терпіть. Те саме з їжею. Є таке слово – треба! Навіть якщо це не макарони або каша, а суцільний клейстер. Висновок другий – мінімальна залежність від зовнішніх речей, здатність до тривалого перебування в несприятливих умовах. Жорстоко? Треба було не попадатися.

Із двох можливих варіантів того, як щонайшвидше вирішити проблему своєї самотності –лишаються сон та спогади (роздуми про добрі речі). Сон – штука гарна, спати при можливості треба якнайбільше, але це вдається не завжди. Можливо, умови несприятливі – якщо холодно та сиро, багато не поспиш. Або, в мене від надмірного зловживання сном почалися на повному серйозі глюки. Сняться такі сни, які важко відрізнити від дійсності. Психіатричних вад у мене не спостерігається, (менти так не вважали). Цілковита маячня від самотності рано або пізно починає снитися кожному.

Зрозуміло, що крім сну потрібно чимось себе розважати. Основне – це спогади. Але знов таки – жодного негативу. Моліться, обов’язково вголос. Це універсальні ліки від самотності. Не переймайтеся тим, що про вас будуть казати або думати. Хочете співати - будь-ласка, а краще – сидить і розмірковуйте над текстом вашої майбутньої статті про арешт.

Розмовляти з собою не варто, можна пошкодитись. Висновок третій - органічний симбіоз сну та доброго настрою з молитвами. І ось ви вже на свободі, або в іншій камері зі співрозмовником.

В моєму випадку починаються другі 50 відсотків. Славик, як то кажуть, зі стажем. Про його статтю я не питав (точно не насильник і не вбивця). З його слів опинився тут, бо менти задіяли просту в наш час схему. На районі трапляється гоп-стоп чи дрібний злочин. „Більярдні кулі” хапають всіх „колишніх” по аналогічних і не зовсім справах і статтях. Починають їх колоти на цей випадок. Якщо клієнт „в отказі”, зазвичай оформлюють ст. 185 чи 173 або „порушення надзору”, якщо людина відбуває умовне покарання.

Може, ми й не так багато розмовляли, але присутність іншої людини значно полегшує ув’язнення. Взагалі, співрозмовник був цікавим. З’явився він до камери з двома матрацами, рушником та ковдрою. Один із матраців ми повисли на ґрати, і спати стало набагато ліпше. Більшість часу знов таки або спали, або, змінюючи один одного, міряли простір від дверей до нар горезвісними 5-ма кроками.

Прийшла неділя. За годину до завершення 5 діб мене привели на перший поверх, видали речі й відпустили через головні ворота. Разом зі мною були брати: Пушкін з Харкова, Аттіла та Віталік з Дніпра. Потім з’явився наш автобус, братські обійми, залп салюту та келих шампанського. О 15:00 „відкинулися” брати Славко та Костянтин. Всі в зборі, фото на пам’ять, графіті на асфальті.

Я взагалі-то не курю, але сигарета на свободі – це щось!
Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів