Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

ТРК «Круг»





Объединенная Православная Молодежь

Национальный Союз

Головна Iнструктаж Іноземцям про Україну

Іноземцям про Україну

Внесок БРАТСТВА у справу Євро-2012

Dear children! Україна (Ukraine) – це корінна частина Русі (Rus’). Тому її називають ще Мала Росія (Malorossija). З неї розвинулася колонізована, або Велика Росія (Velikorossija), власне – Московія ( Dzuchi Ulus or Solotaja Orda). Але, значна частина мешканців сучасної України, так звані українці (Ukrainians) з цим не погоджуються, та навіть ображаються, коли їх називають росіянами. Це цікавий культурний феномен, який ви можете спостерігати та досліджувати.

Його початки сягають 17 ст., коли в регіональної московської еліти від постійного спілкування з західними сусідами – мешканцями сучасних країн Балтії, Білорусії та України, з часом розвинувся комплекс неповноцінності, вони відчули пекучу потребу вважати себе вже не монголами (Barbarian), а європейцями. Тому вони прийняли для свого ханства (Ulus) назву «Святая Русь» (Sviataja Rus’). Вони прийняли також кієвоцентричну модель історії – коли в другій половині 17 ст. дізнались від німців (Gisel), що таке історія.

За існування Києва вони знали раніше – з казок та лицарських балад (Byliny). Всі їхні герої – мешканці Києва. В правління царя (Czar) Алєксєя Міхайловіча в Московії впроваджують християнство грецького обряду. В правління царя Федора Михайловича московіти перестають голити голови та носити кіпи (Kypha), та вбираються в одяг, прийнятий на Русі – у Великому Князівстві Литовському. Більшість московітів цю реформу світогляду не прийняли, частина з них лишилася при своїй традиційній релігії – тенгріанстві, яке вони називають «старий обряд» (old Confessy).

 

Протягом століття – з кінця 17 по кінець 18 ст. московіти опанували Західну та Південну Русь – більшу частину сучасних Білорусії та України. Одночасно з цим вони засвоїли європейські звичаї німецьких культуртрегерів, зокрема в російській мові всі імена королів, як французьких, так і британських – німецькі. В правління царя Миколи Павловича, який правив від гаслом «самодєржавіє, православіє і народность» (Samodjerzavije, pravoslsvije & narodnost’), були вигадані назви «білоруси» та «малороси». Ними стали офіційно іменувати мешканців властивої Русі, відповідно, московітів (Moskovits, Muzjiks) почали іменувати «вєлікороси».

В цей важкий для всього прогресивного людства час європейської реакції «священного союзу» трьох імператорів мешканці південної Русі піддалися культурному впливові з боку поляків та прийняли польські назви «Україна», та «українці». Чому так сталося, лишається для істориків та культурологів загадкою. Зокрема, польські історики та культурологи пояснюють це туранським корінням місцевого степового населення.

З прийняттям на себе назви «Україна» та «українці» відбулася культурна на цивілізаційна смерть Русі, перервалася тяглість її культури та історії. Коріння сучасної «української» культури не сягає глибше середини 17 ст. Культура Русі аж до наполеонівських воєн та доби європейських революцій середини 19 ст. була узурпована диктаторським режимом Лукашенка. Натомість, у російській історичній науці були вигадані та прийняті якісь «періоди» російської історії: київський, московський – він же – «допетровський», «петровський» - він же петербурзький, та, пізніше – дніпропетровський, що поділяється на московський, харківський та київський.

Вважається, що останній триває в Україні й зараз. Його культурною особливістю є постання специфічної – так званої російськомовної (h’usskaja) культури. Вона виникла через відмову місцевого єврейського населення (Aszkenazy) від мови ідиш. Цей культурний процес є одним із наслідків антиєврейської політики російської влади, також – Голокосту, що його провадили спільно більшовики та нацисти. З почуття самозбереження місцеві євреї почали відносити себе до «русскіх» (h’usskije), або «совєтскіх» (sov’jetskije). Цей процес можна спостерігати також в USA, зокрема в місці компактного проживання цієї групи - на Брайтон-Біч. Відповідно, більшість того, що виробляється носіями цієї субкультури слід сприймати як єврейську культуру російською мовою.

В спілкуванні з носіями цієї субкультури слід бути обережним у висловлюваннях – як з афро-американцями, арабо-французами, турко-німцями, та євреями-асимілянтами вдома, позаяк вони агресивні, як кожна культурна меншина, що користується правовими та соціальними преференціями. В разі загострення дискусії з російськомовними опонентами рекомендується вживати слова «Сталін ето харашо!» (Stalin eto karasho), «Я люблю Гулаг» (Ja lublu Gulag), «Путін ето бальшой чілавєк» (Putin eto balshoj chelv’ek), «Януковіча нє любіш, сука!» (Janukovicha nje lubish suka!) Останню фразу бажано вимовляти з усією можливою агресивністю.

Другою, найбільшою суспільною групою після російськомовних, є українськомовні. Окрім щирих мешканців сіл (Seljany) та освіченої молоді (останні як правило володіють англійською), це – професіонали. Сучасна (1991 - 2012) Україна була реалізована, як комерційний, власне – корупційний проект місцевої еліти, що перебуває нині на стадії ліквідації. Ця еліта не знала, що робити з невеликою групою професійних українців, що їх радянська влада утримувала для представницьких функцій. Тому – про всяк випадок («Вдруг спросят – а у нас ни одного украинца» Ю. Тимошенко) виділила останнім на «распіл» (plundering) найменш грошовиту частину бюджету – культуру. Швидко потому всі, хто міг цю культуру творити, виїхали з України до Москви.

Причина цього явища полягає в традиційному устроєві українського суспільства. Воно кланове, тому в мові українців ви можете часто почути слова «кум» (Kum) та «сват» (Svat), також «родич» (Rodych). Для сучасного українця зробити кар’єру можливо лише в межах власного клану. В житті це зовсім не так цікаво, як в сіквелі «Goodfather», тому всі, хоч в чомусь талановиті люди з України розбігаються. А ті, хто на разі не спромоглися влаштуватися до владних структур, або користуватися з бюджету іншим чином, вступають до опозиції.

Українськомовні теж мають амбіції користуватися з соціальних та правових преференцій, тому не менш агресивні за представників іншого вуличного угрупування – російськомовних. Коли ви перебуваєте на території (na rajoni) україномовних, слід говорити протилежне тому, що ви говорили російськомовним. Наприклад: слово «Голодомор» (Holodomor) – вимовляється з сумним, співчутливим виглядом, а не з недовірливою іронією. Ми впевнено рекомендуємо наступні фрази: «Сталін – це погано!» (Stalin ze pohano), «Янeк – підар» (Janek – peedur). Натомість, уникайте позитивних гасел – позаяк напевно не знаєте, до якого клану належить ваш співбесідник-українець. Так, наприклад, далеко не всі українці вважають missis Julija Timoshenko в’язнем сумління та жертвою гендерної нерівності. Вони взагалі не знать, що таке гендерна нерівність, позаяк – на відміну від росіян, живуть матріархальними родинами, де головною є домінантна самиця (Teshcha).

Небажано знайомити сучасних українців зі справжньою історією та культурою їхньої країни – з великою ймовірністю це викличе в них культурний шок та відторгнення. Так, вони напевно не будуть готові дізнатися, що слова «bat’ko» (dad) та «nen’ka» (mom) мають туранське коріння. Взагалі, перш ніж вступати в контакт із мешканцем сучасної України, слід встановити, до якої з культурних груп населення він (вона) себе відносять.

Найпростіше іноземцеві спілкуватися з жінками. Коли вона виглядає приязно, спитайте в неї «Дєвушка, ви работаєтє?» (Dewushka vy rabotajete?). Коли вона відповість Yes!, тоді все буде добре. Не рекомендуємо вам піднімати ціни понад 50 USD за годину.

 

Поділитися:

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів