Мій хрест

Такий хрест стоїть на могилі моєї прабабусі. Через необізнаність я довгий час вважав навершя на кінцях рамен лише прикрасами. Виявилося, що ні.

Змушений до нерівної боротьби з московством за помірну платню – в чому я маю багатьох шляхетних попередників, досліджував я трансформацію т. зв. Патріаршого хреста. Якось мене переконували в тому, що очевидний півмісяць на московському «православному» хресті «символізує якір». Це так, мабуть, зараз в семінаріях навчають….

Сприймати «східний хрест» - це поточне визначення, за хрест святого Климента може лише інтелектуально нещира, або неосвічена особистість. Позаяк, переконували мне начебто щиро, спишемо це на традиційну нецікавість до неньки. Інша справа - московський клір, йому цей півмісяць важить – інакше не довелося б вигадувати казочку «про третього розбійника, та вибір між спасінням та смертю, чи щось таке подібне» - що має символізувати отой півмісяць, стилізований як скісне рамено.

А що, власне означає півмісяць в Ісламі? Нічого. В доісламський час «півмісяць, син вранішньої зірки» був символом Сін або Нанна, демона місяця, що йому були зведені капища в т ч. в Аравії. Півмісяць був символом імперії Сасанідів, звідки його перебрали ісламські володарі, але одночасно його використовували і в Візантії, як один з символів Константинополя. Турки-османи засвоїли півмісяць (тюркск. Хілал) та зірку в 12 ст., З 14 ст. ми бачимо цей символ на прапорах держав Близького Сходу та Північної Африки, як вони зображені на італійських поротоланах. Як візантійці, так і османи використовували півмісяць в часі війн між собою. Анна Нотарес вже в екзині в Італії замовила печатку, що на ній були зображені «два лева, які тримали над півмісяцем хрест, або меч». Проте, зображення цієї печатки я не знайшов. Відсилаю тих, хто вчащає взимку до Атен, до «Великої грецької енциклопедії», 12-та книга, 292 ст. (1930 р.) Остаточно півмісяць затвердився в Османській імперії. Але це був свіцький символ влади, не релігійний символ Ісламу.

Проте півмісяць, як символ Візантії, ще не означає півмісяць на хресті. Зокрема, на малюнках 14-15 ст. ми бачимо на візантійських та сербських церквах, або латинські, або патріарші хрести. Повязати його впровадження, разом з двоголовим орлом, «перебранням візантійського спадку» - за Софією Палєолог, неможливо. По-перше орла запозичили від Священної Римської Імперії, по-друге, жодних «візантійських» претензій Іван III не мав… Мініатюра 16 ст. вже вказує нам типовий московський хрест, що його поточно іменують «східним». Чи не васалітет Іоанна IV щодо Кримського ханства, це означає…

Полишимо цю загадку на якийсь інший десерт, та зосередимося на хрестах українських. Тут ми маємо неоцінене джерело в особі Абрагама ван Вестефельда та його творчого доробку. Чому хохломани не потурбувалися пошуком його малюнків, зрозуміло - на те вони й хохломани. Поглянемо на Межигірський монастир та Києво-печерську Лавру, очима ван Вестерфельда 1651 року. Ми бачимо на банях апостольські хрести.

Його називають також розквітлим, саме так, як бруньки, оформлені рамена на хресті моєї прабабусі. Подібний хрест ми бачимо в гербі православної церкви Константинопольського патріархату. Зрештою, так виглядає і несторіанський хрест. На нашому цвинтарі під Києвом на могилах до початку 1960 рр. включно майже нема московських хрестів – лише на могилах росіян. Чому ми перейшли зараз на цю московську чужину – зрозуміло. Українізація, бля. Двадцять років хохломани (хлопомани), козакомани, свідоміти, УБНівці та інші професійні українці, нищать нашу культурну спадщину, що навіть совків пережила. Моє покоління піде і вже буде по Україні.

І не встиг я це написати, як знайшлися книжники та фарисеї, які знов почали мне, сироту убогого, тицяти в хрест св. Климента.

Що дивного у використанні хреста Святого Климента десь, хоч би і там, де за це згадує Успенський: «Крест с полумесяцем можно встретить и на каменных резных крестах — Перынском кресте XIV в., кресте церкви Рождества Богородицы на Молоткове XIV в. и других ; к Перынскому кресту близок по форме бронзовый крест ХІІ-ХІІІв. Из Василёва. Равным образом мы встречаем это изображение на граффити и на актовых печатях. Отметим еще аналогичную конфигурацию на посохе апостола Петра, изображение которого представлено на Великом Сионе XII в. из новгородского Софийского собора, а также на посохе Иоанна Предтечи на миниатюре Симоновской псалтыри XIV в. Кресты такой формы распространены и в Литве, их можно видеть, в частности, на часовнях, но особенно характерны они для придорожных, памятных, поклонных и т. п. крестов.» Навіть не знаю, як до цього ставитися. Святого Климента рівно шанують як ортодокси, так і латинники. Див. фото в Успенського (додається): Крест на Дмитриевском соборе во Владимире (1194-1197 гг.) Я це маю розжовувать…

Як на мне, цікаве, та сяк так компетентне – за джерелом, починається в Успенського з рішення Стоглаву (1551 р.): «Форма купольного креста явилась предметом специального постановления Стоглавого собора 1551 г., на рассмотрение которого был вынесен вопрос: «На святых церквах ставят кресты по древнему закону. Нынѣ убо вдружен крест животворящий на соборной церкви Пречистыа Богородици честнаго и славнаго ея Успения на новопозлащенном версѣ, якоже есть в церквах воздвизальный крест, имже благословляють. И о том разсудити и уложити на святомъ соборѣ, которым образом вперед ставити кресты на церквах, и о тѣх крестѣх, которые стоят на церквах, достоит поразсудити» (глава 41, вопрос 8). Определено было впредь ставить кресты по образцу креста на московском Успенском кафедральном соборе. Этот крест, который уподобляется по форме «воздвизальному» кресту, употребляемому при богослужении на утрене Воздвижения, — восьмиконечный; надо полагать, что «воздвизальный» крест соответствовал по форме кресту, который изображается на иконах Воздвижения (где обычно представлен именно восьмиконечный крест). Как видим, восьмиконечный крест на куполе Успенской церкви в Московском Кремле, поставленный непосредственно перед Стоглавым собором (в 1550 г.), представлял собой новое для того времени явление; при этом отмечалось, что ранее кресты ставились «по древнему закону», — вполне вероятно, что при этом могли иметься в виду кресты с полумесяцем (хотя, может быть, и не только они (???)».