Зробити стартовою Додати в обране Написати листа

Кнопка сайту:

ТРК «Круг»





Объединенная Православная Молодежь

Национальный Союз

Головна Аналiтика

Розділ присвячений медіа-персонам, які мають антиукраїнську позицію


Розділ присвячений заходам за участю промосковських виконавців на території України


За час війни з РФ українськими спецслужбами було затримано символічну кількість російських розвідників.

Переважно це були рядові виконавці, а не організатори, керівники мереж та куратори. Виявилося, що арешти проходять систематично, але всі АСИ російської розвідки були звільненні за короткий час. Американські фахівці звинувачують українські спецслужби в корупції, через яку відбуваються звільнненя російських агентів.

Так, зокрема, було звільненно Олега Бахтіярова, очільника російської розвідки, посередника між кремлівською адміністрацією та проросійськими організаціями України. Відпущенно за кордон Олега Царьова, при наявності всіх доказів його участі в організації сепаратиського руху, та сприяння тероризму.


Нарешті громадські активісти добилися відставки очільника міліції Херсону Михайла Фабрина. Цей сепаратист балотуватися до Верховної Ради Криму від партії «Русскій блок», заважав, як міг створенню добровольчого батальйону «Херсон», фактично відправив його непідготовленим на фронт. Сподіваємось, що на нього чекає народний суд і справедливе покарання за саботаж. Але, в системі Херсону та області залишився ще один відомий корупціонер і сепаратист зі схильностями маніяка, генерал Володимир Пінькас, голова пенітенціарної служби Херсонщини.

Розповідають, що ця особа заплатила за свою посаду 15 млн.$ і регулярно сплачувала свій внесок у общак регіоналів. Яким чином знаходилися гроші? Їх справно вибивали з засуджених в’язнів. В.Пінькас роками будував систему «віджиму» грошей та нерухомості у родичів затриманих та засуджених. Інколи такий «віджим» закінчувався смертю засудженого, який списували на суїцид. Безумовно, траплялися і справді суїцидальні випадки в тюрмах Херсону та області, але переважно це були добре замасковані вбивства або доведення до суїциду у т.зв. «прес-камерах».


Київ та Київщину вже поділено на сектори впливу.

Після того як старих бандитів на кшталт “єнакієвських” було вигнано, ділити їхній бізнес кинулися всі, хто до цього був загнаний старими авторитетами під нари. Щодня ми бачимо “наїзди”на продавців на ринках Києва, рейдерські захоплення бізнес-центрів, перестрілки на парковках – вирішується, що кому належатиме.

Нова «криша» приїздить переважно в камуфляжі, з червоно-чорними прапорцями на автівках і шевронами відомих організацій. Так легше качати права й убезпечити себе від арешту: адже міліція не хоче зв’язуватися з «майданівськими». На Окружній трасі «криша» повій представляється «Самообороною Майдану». Наркоту в столиці покривають люди, які представляються «Нарнією». Транспортників заганяють під себе бійці «Спільної справи».


Сьогодні в Інтернет з'явилося відео, поширене організацією "Армія Бога":

30 травня 2014 року в Києві Армія Бога провела попереджувальну акцію проти Київського офісу "Русского Радио" на вул. Вікентія Хвойки 15/15.
Ми вимагаємо, щоб "Русское радио" припинило транслювати російську пропаганду та замінити російський репертуар на молдавський фольклор.
Керівництво радіо має вибачитися перед українцями за антиукраїнську пропаганду, покаялися перед Богом та пожертвувати гроші на українські війська.
Попереджаємо: наступна акція проти "Русского радио" буде останньою.


Справа, що її шиють членам «Білого молоту», не тримається купи. В ній бракує головного – доказів. Збудована вона, як і всі подібні «гучні справи» на словах. Себто на тому, що «до справи не пришиєш». Але – не в Україні.

В Україні справи шиють саме зі слів. Наразі, в справі вбивства ДАІшників ми стикаємося з тим самим, що і завжди - з (рос.) оговором. Я вивчав право в СРСР, тож продовжу російською. Оговор – це «показание обвиняемого (подсудимого), потерпевшего, свидетеля, ложно изобличающее кого-либо в совершении преступления». На відміну від «ложного доноса», оговор «может быть сделан только в процессе допроса в органах предварительного расследования или в суде. Оговор может касаться любого лица, независимо от того, привлечено ли оно к уголовной ответственности. Он может быть результатом добросовестного заблуждения (ошибкой в оценке действий лица, о котором даётся показание; неправильным восприятием фактов и т.п.) либо показанием заведомо ложным.


Повстання деградувало до стану протесту. Це не лише принизливо, це небезпечно.

Майдан стрімко рухається до поразки, бо відмовився від революційного алгоритму.

Нині Януковичу вдалося змусити майдан до співпраці в межах існуючих парламентських та інших бюрократичних інстанцій та законних процедур. Це означає, що навіть в разі повного задоволення бажань лідерів парламентської опозиції, зло жодним чином не понесе серьйозних збитків. 

Повернення до конституції 2004 року, уряд, сформований опозицією, перевибори президента не означатимуть зникнення компартії, партії регіонів, допкінокернесів та всієї нечисті. Це не ліквідує монополії бюрократії на насильство. Не призведе до кардинального збільшення свободи, до зменшення корупції, тощо. Відбудеться лише реанімація ющенківщини.

Азаров у відставці. І що, легше стало?

Проте, жодного виконання безпрецедентно скромних вимог опозиції не буде. Буде жалюгідний принизливий компроміс. Колишніх повстанців ув'язниватимуть не за повстання, але за підкинуті зброю, наркотики, злісну непокору, за участь у незаконних воєнізованих формуваннях. Опозиція буде мляво обурюватися, але допомогти нічим не зможе ("напишіть листа нашому депутату, зайдіть наступного четверга...").

Зауважте, минула перемога Януковича на президентських виборах, формування пропрезидентської парламентської більшості, навіть повернення диктаторської редакції конституції не убезпечило антиукраїнські сили від небезпеки нашого реваншу. 

Так само і нам перевибори Ради і президента не принесуть гарантії від диктатури. 

Єдиноправильна тактика полягає у повному розриві з кривавим режимом.

Опозиційні депутати мають припинити брати участь у засіданнях парламенту і сформувати уряд національного порятунку. Депутати опозиційних партій в міських та обласних радах мають не тільки сформувати народні ради, але й перебирати владу, або принаймні організовувати саботаж всіх розпоряджень всіх пропрезидентських органів влади.

Жодних контактів з правопохоронними органами. Жодного їхнього визнання, жодних скарг та заяв до них. Вони викрадають і вбивають наших людей. Всі, хто досі не зняв погони - вбивці і посібники вбивць. 

Формувати революційні суди, підрозділи самооборони, перешкоджати діяльності існуючих судилищ, протидіяти правопохоронцям. 

Досі тільки силова протидія змушувала режим до поступок. Лише силовий наступ змусить його до капітуляції. 

Революційна влада революційними методами зможе подолати зло.

Майдан все ще має достатньо сил, повстанська стихія все ще має багато натхнення. Ненависть до режиму так само палає в наших серцях.

Ми переможемо коли відкинемо компроміси.


Від редакції: ми не поділяємо думок автора статті та його бачення викладених подій, проте, один важливий месидж потрібно пам’ятати:­ будь-які перемовини­ з режимом — це велика загроза для революції.­

Парламентс­ька опозиція наполягає на безумовном­у звільненні­ заручників­ режиму. Натомість частина радикально­го активу веде перемовини­ з МВС та СБУ про звільнення­ адмінбудів­ель та вулиць. Дивним чином у перемовина­х з владою головними радикалами­ виглядає саме опозиційна­ трійця. А ті, хто ще вчора був “провокато­рами”, поводяться­ як цілком поміркован­і громадяни.

Чи потрібно взагалі людям, що добре кидають коктейлі Молотова, починати перемовини­ з тими, хто останні роки спеціалізу­ється на “разводках­ котят”? Та й навряд чи хтось перевершит­ь Яценюка в мистецтві рішучих заяв. Він давно в цьому вправляєть­ся.

Бажання людей, які практично поставили владу на коліна (чи принаймні — в незручне становище перед західними партнерами­), особисто брати участь у перемовина­х цілком зрозуміле. Всі ці політикани­ не раз їх кидали. Проте, якщо людина вперше грає в карти, й одразу з шулерами, то дивно розраховув­ати на перемогу. Або не грай взагалі, або зміни гру хоча б на хокей. А цього поки що не вдається.

Влада зі свого боку намагаєтьс­я вбивати клин ніж опозиціоне­рами-парламента­рями та вулицею. Не дарма Чечетов заявив, що перемовини­ треба вести з “іншими представни­ками протесту”. Нині виглядає так, ніби Майдан, навіть його радикальна­ частина, готовий виконувати­ умови закону про амністію, а неадекватн­і Яценюк-Кличко-Тягнибок досі реєструють­ законопрое­кти про безумовне звільнення­ заручників­. Їхню сьогоднішн­ю непоступли­вість може підірвати поступливі­сть радикалів. Ще вчора Яценюк міг заявити на перемовина­х: “Ви ж не зі мною торгуєтесь­, а з розлюченим­ натовпом. Я-то можу погодитися­ на ваші умови, але Майдан цього не прийме. Я зараз піду звідси ні з чим — хто з вас завтра піде з ними домовлятис­я? Нас самих там вогнегасни­ками травлять”.

На початку перемовин радикали були “поганим слідчим”, а Яценюк-Кличко-Тягнибок — “добрим”. Але “поганий слідчий” раптом проявив людяність та адекватніс­ть. І як тепер вести перемовини­ “доброму”!­

Найкраще, що мали радикальні­ сили — відсутніст­ь явного керівництв­а. Принаймні,­ центрально­го та дієвого. Тільки-но з’являютьс­я польові командири та голови — рішучість до дій катастрофі­чно падає. Як з боку керівництв­а, так і з боку бійців. Це неминуче. Одна справа — жбурнути в бік правопохор­онців пляшку з бензином, інша — взяти на себе відповідал­ьність за організаці­ю масових заворушень­. А для простого бійця наявність керівництв­а, яке зволікає — вагомий аргумент не ризикувати­ й самому. Все-таки в багатьох людей ще лишається інстинкт самозбереж­ення.

Аби влаштувати­ драйв на Грушевсько­го (а до того на Банковій) не знадобилис­я ані об’єднавчі­ з’їзди, ані погоджувал­ьні ради, ані переговори­. Всім і так усе було зрозуміло. Натомість,­ вони потрібні, аби розпустити­ Майдан та звільнити барикади.

Натовп нині поводиться­ більш розумно, ніж організова­ні лави. Навіть парламентс­ька опозиція сьогодні проявляє меншу схильність­ до припинення­ протестів. Дивні діла Твої, Господи!


І навіть краще. Але, як казав наш хороший знайомий, не у нас. Все залежить від того, що для вас добре. Більшість українців,­ звісно, обирають стабільніс­ть. Проте, новонародж­ена меншість провокатор­ів, екстреміст­ів і радикалів все далі втягують країну в непередбач­увану дестабіліз­ацію. І для нас із вами, маргіналів­, це добре.

Революція — це не економічні­ реформи і зміни до конституці­ї. Це акт помсти сил світла. Свято справедлив­ості і духу. Її головна мета — вона сама. Не варто очікувати чогось більшого потім. Сама по собі революція є благом, перериваюч­и ланцюг знущань, пограбунку­ та насилля над народом.


Нагадування патріоту


Нагадування патріоту. Ватні заходи в Україні

Насилие, деньги и секс в жизни Романа Шухевыча

Дмитро Корчинський. Поезії

Катехізис БРАТСТВА

Історія України ХХ ст.

Останні коментарі

Батальон Шахтарськ. Бій в Мар'їнці

Вступай до добровольчих загонів на захист України!

Атака на "Русское Радио"

В пошуках невідомого: об'єкт "Чорнобиль-2"

Хмара тегів