Апостол Фома, день якого звершуємо сьогодні (19 жовтня), - що б там про нього не казали, позитивний персонаж. Заснував християнські общини в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Прийняв мученицьку смерть за Віру.

Проте ім’я Апостола зазвичай вживають з приставкою «невіруючий». І зовсім недоречно. Сам Господь не засудив його за «маловірство». А явився йому і показав Свої рани, і дав вкласти у них палець. Завдяки цьому, до речі, маємо відповідь єретикам, які кажуть, ніби Господь являвся як безтілесний дух (наче привид батька Гамлета).

Господь перестерігає нас від надмірної довірливості: скажуть вам – Христос в пустелі – не вірте, бо багато буде лжепророків і лжехристів.

Фома дає нам дуже важливий та актуальний приклад недовіри до власних відчуттів. Не вір тому, що бачиш. Адже біси, які нас невидимо оточують, здатні творити дива і являтися у вигляді ангелів, померлих родичів, святих. Були випадки, коли сатана приймав образ Самого Христа, чим вводив в оману навіть досвідчених старців. Відомий православний богослов отець Серафім Роуз у своїй книзі «Душа після смерті», спираючись на вчення Церкви, застерігає від довірливого ставлення до видінь. Потрібно випробовувати ангелів. Якнайменше запитати: «Хто ти, і від кого?». Більш радикальні християни вимагають, щоб видіння перехрестилося або прочитало «Отче наш». Віра і довірливість – не одне й те саме. Ворог людства і майстер обману не спить...

«Блаженні ті, хто не бачив, і увірував» - заперечить дехто. Але вірити в існування ангелів чи Бога, не бачивши їх – це одне. А вірити, що даний конкретний дух дійсно ангел – інше. Христос називав блаженними тих, хто повірив у Його воскресіння взагалі. І не засудив Фому, який проявив обережність у спілкуванні із тим, що він вважав видінням.