Лідер Братства — про майбутні вибори

Хіба можна ставитись до політики і політиків у нашій країні надто серйозно? Якщо ви не хочете дістати інфаркт або з'їхати з глузду, то, напевне, ліпше сприймати заяви і заходи різних політичних сил з гумором. Тим більше, що нічого нового для цих перегонів політологи вигадати не спромоглися. Про те, чому нинішня виборча кампанія така нудна й чи очікує країну та її громадян щось цікаве і взагалі зміни після офіційного завершення голосування, ми розмовляли з лідером Братства Дмитром Корчинським.

— Ви поділяєте думку тих, хто вважає, що нинішня виборча компанія нудна і нецікава?
— Так, вона справді нуднувата. Ми уже розбещені веселими політичними видовищами по телебаченню, тож очікували більшого. Вищого класу, авантюр, інтриг, пригод. Можна сказати, що бурхлива політична весна змінилася нудною виборчою осінню. На мою думку, найцікавіше розпочнеться одразу після виборів, точніше, після голосування. Бо нині жоден політолог, бабця-циганка чи астролог, ніхто у світі, зокрема й учасники процесу, не можуть спрогнозувати, що ж буде в перший місяць після виборів, тобто через якихось два тижні. Зокрема, чи зможе зафункціонувати новообрана Верховна Рада? Якщо зможе, то чи вдасться все-таки створити коаліцію “НУ-НС” — Партія регіонів”, як це домовлено заздалегідь. Якщо так, то чи вдасться сформувати уряд? Сьогодні мало віриться, що новий уряд можна буде сформувати без громадянської війни. Коли ж усе це не вийде, а схоже, що ні, ми реально матимемо дві Верховні Ради і два уряди. Отже, виникає запитання: чи буде в нас хоча б один президент після цього?

— Навіщо лякати людей громадянською війною? Чи це жарт?
— По-перше, не треба боятися громадянської війни. Це буде невеличка війна, яка обмежиться кількома вулицями на Печерську. Нас із вами не зачепить: ми з цікавістю спостерігатимемо за цим по телебаченню. Не буде мільйонних армій — одна на одну. Постріляють трішки гебешники в міліцію, міліція — в державну службу охорони, почубляться між собою депутати. Нам завжди приємно дивитись, як вони б’ються... А по-друге, громадянська війна — річ важлива і творча. Якби свого часу в Америці не трапилось громадянської війни, яка змінила Сполучені Штати, то негри й досі рвали тростину, а не грали в баскетбол.

— Якісь знахідки у роботі політологів у цій кампанії ви побачили?
— Креатив був з боку завідомо непрохідних виборчих проектів, або нових партій, як їх називають. Це — “вільні демократи” Бродського, блок “КУЧМА”, “Свобода” Тягнибока. Вони намагаються вигадувати щось своє, надолужуючи фантазією нестачу грошей і адміністративної ваги або підтримки. Всі інші нового не винаходять, бо розуміють одну важливу річ: потрібно розповідати не на скільки “я хороший”, а спробувати переконати виборця, що “вони” значно гірші, ніж “ми”. В цьому полягає весь секрет і вся технологія. Треба сказати ще одну важливу річ. Люди завжди голосують по-різному. Я маю на увазі різні підходи. Якщо аналізувати попередні парламентські вибори і, особливо, попередні президентські, то можна дійти висновку, що з точки зору електоральних ніш, звичайної політології і звичайної виборчої практики, всі їх оцінки виявились невірними. І ось чому. Люди не підходили до виборів з точки зору власних інтересів, як звичайні виборці, вони дивились серіал — їх захопила інтрига. А це був справжній серіал, і всі серіальні персонажі в ньому були присутні. Людей цікавили стосунки між Юлею і Ющенком, їх цікавив Янукович — “поганий хлопець” — обов’язковий персонаж будь-якого серіалу. У всій цій когорті їх, безумовно, так чи інакше, цікавив Мороз. А ось ті, хто не вписувався в цю інтригу,  ніяк не могли потрапити у парламент. Скажімо, Литвин намагався втрапити в якусь електоральну нішу. А насправді ніш ніяких не було — він не вписувався в інтригу серіалу. Ми дивимося серіал “Династія”, а тут у ньому з’являється агент “Маузер”. При чому тут він? Він там не танцює. От чому за нього ніхто не голосував.

— Чи запрошувала вас котрась з політсил попрацювати на цих виборах, взяти участь у піар-акціях?
— Я допомагаю деяким друзям просто так, від душі, в деяких речах добрими порадами. У нас була ідея, мені здається, дуже добра: повести на вибори “Братство”, виборчий список якого був би сформований виключно з людей, які перебувають в слідчих ізоляторах з лозунгом “Не забуду мать родную, ненавижу власть любую”. На жаль, нам не вдалось зареєструвати цей список тільки з технічних причин.

— Здається, тільки Вєрка Сердючка могла б на цих виборах повеселити людей. І, здається, якби її партію зареєстрували, то вона ще й потрапила б до парламенту...
— Не думаю. Досвід США, де актори і співаки стають політиками — не для нашої країни. Справа в тому, що американське суспільство менш серйозно ставиться до виборів і до політики в цілому. А наші люди все ще сподіваються своїм голосом щось змінити. По-моєму, абсолютно смішна думка. Американці на таке не сподіваються і вважають, що в політиці потрібні люди на яких, принаймні, приємно і весело було дивитись. Шварценеггер, наприклад,— поставний, сильний чоловік, а що ще від губернатора потрібно? Це ж представницька фігура. Основне, що вимагається від політика в США, — це щоб він не заважав процесу, не робив щось екстраординарне.

— Шкода, що на нашому телебаченні немає політичних теледебатів...
— Раніше нас веселила гризня політиків, коли вони сварились, як на базарі, і бились у Верховній Раді. Зараз це вже трошки втомлює. Мені, наприклад, уже треба робити над собою зусилля, щоб дивитись телевізор — новини чи якісь політичні програми. Поки ще у нас все зводиться до взаємних образ і до лайки. Хай воно так і буде. Але іноді хочеться щоб люди нормально поговорили про велике. Та у нас цього не буде. Адже насправді в Україні нікому не потрібно, щоб Ющенко, Янукович і Юля нарешті домовились (хоча це б, звичайно, було б дуже добре). Кожен дивиться на них і думає: “Хай собі деруться, аби нас не чіпали”...