Представникам української влади не варто використовувати стратегію «економічного популізму і меркантилізму» за часів глобальної кризи. Таку думку висловив віце-президент Світового банку по регіону Європи і Середньої Азії Шигео КАТЦУ в статті для тижневика «Дзеркало тижня».

«Економічний популізм і меркантилізм - погана стратегія за часів глобальної кризи. Вона призводить до ізоляції і руйнує міжнародну довіру. Країни, які дотримувалися такої стратегії, дорого заплатили в результаті більш серйозного спаду виробництва і більш повільного відродження після того, як вичерпалася міжнародна довіра», - зазначив представник Світового банку.

За його словами, зараз Україна вступила у фазу рецесії і має розплачуватися за непослідовну макроекономічну політику останніх років.

Ш.КАТЦУ зазначив, що «для подолання наслідків кризи в Україні потрібно буде вжити послідовних й рішучих стратегічних заходів».

Такі заходи, на думку віце-президента СБ, мають підтримуватися політичним консенсусом і спрямовуватися на збалансування економіки, реабілітацію фінансового сектора, захист уразливих верств населення і здійснення ключових інвестицій в інфраструктуру.

На думку Ш.КАТЦУ, швидке ухвалення антикризового законодавства у Верховній Раді засвідчило б, що політичні лідери в Україні здатні об`єднатися у разі потреби. «Вони повинні зберегти цю єдність і продовжувати відкрито спілкуватися і рішуче діяти протягом наступних тижнів і місяців», - наголосив він.

Також він зазначив, що заморожування деяких неадресних соціальних пільг дозволить заощадити, перерозподілити і спрямувати на допомогу найбіднішим і уразливим верствам населення України близько 0,7% ВВП.

«Україна повинна забезпечити захист найбідніших і найуразливіших верств населення в період економічного спаду і закласти фундамент для стабільного і швидкого відродження економіки», - наголосив віце-президент СБ.

При цьому, за словами Ш.КАТЦУ, рівень бідності в Україні знизився удвічі - з більш як 47,2% в 2003 році до близько 24,5% - у 2006 р.

«Цей успіх - одне з найістотніших досягнень в зниженні бідності в регіоні Східної Європи і Середньої Азії - в даний час опинився під загрозою, оскільки реальні доходи скорочуватимуться, вартість соціальних трансфертів зменшуватиметься, а безробіття буде зростати», - застеріг Ш.КАТЦУ.

Зараз Україна, за інформацією Ш.КАТЦУ, витрачає на соціальну допомогу 2,5% ВВП. При цьому ефективність адресності програми соцдопомоги найбіднішим в Україні перевищує 70%, тобто 70% цієї допомозі фактично одержують бідні.

Проте, зазначає віце-президент СБ, «ця програма не одержує належного фінансування і тому не доходить до всіх людей, які її потребують, тоді як багато інших видів соціальної допомоги характеризуються низьким рівнем адресності».

Підвищення адресності, на думку Ш.КАТЦУ, можна забезпечити шляхом заморожування пільг за професійною ознакою та інших неадресних соціальних виплат (наприклад, житлово-комунальних субсидій), а також збільшення фінансування програм з належним рівнем адресності, таких як програма соціальної допомоги найбіднішим.

«Таким чином, за оцінками Світового банку, можна заощадити, перерозподілити і спрямувати на допомогу бідним близько 0,7% ВВП. Ми тісно співробітничаємо з владою над вирішенням цього завдання», - повідомив віце-президент Світового банку.

Міжнародний валютний фонд схвалив рішення про виділення Україні стабілізаційного кредиту в обсягу 16,43 млрд. доларів США з метою зміцнити довіру у фінансовому секторі і допомогти економіці країни, що постраждала в результаті світової фінансової кризи. Програма розрахована на два роки. Національний банк вже одержав перший транш кредиту МВФ у розмірі 4,5 млрд. доларів для підтримки стабільності національної валюти і рекапіталізації банків.

18 листопада перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр ШЛАПАК заявив, що Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку можуть взяти участь у формуванні стабілізаційного фонду.

26 листопада прем`єр-міністр Юлія ТИМОШЕНКО повідомила, що Україна підписала зі Світовим банком угоду про виділення кредиту у розмірі 3 млрд. грн. на 30 років для покриття дефіциту держбюджету.