Масштаби антирелігійної пропаганди, розгорнутої останнім часом, вражають. Нам втовкмачують, що людина – самодостатня істота, здатна не лише сама творити своє життя, але й змінювати світ. Що Всесвіт ладен підлаштовуватися під нас і виконувати всі наші забаганки. І т.д. І це було б нічого. Ми би сприймали це просто як ще один погляд на життя. Якби не одна деталь. Геть усі передачі, фільми чи книги на подібну тематику так чи інакше зачіпають питання віри в Бога та Його сутності. Чому – зрозуміло. Питання, що стосуються Господа – це останні питання. Питання сенсу життя і смерті. Але те, як вони висвітлюються сьогодні, наводить на думку про скорий прихід Антихриста.

Наші ставлять християнство на один рівень із язичництвом, біоенергетикою, астрологією і т.д. От шаман, от екстрасенс, от священик. Для вирішення проблем можна звернутися до психотерапевта, до цілителя, до астролога, до білого мага. А можна піти до церкви. Нікому навіть на думку не спадає, наскільки це несумісні речі. Заяви священнослужителів тонуть в загальному потоці коментарів.

Західні зазвичай представляють Бога у світлі буддизму. Мовляв, Бог – це деякий Абсолют, енергія, що пронизує Всесвіт. Християнство ж, з його уявленням про Особистість – „релігія минулого”. Не більше, ніж „міф, який сучасне людство з легкістю розвінчує”. А ще – „змова церковної ієрархії з метою контролю над умами та викачування грошей, яку так просто викрити”.

Найнебезпечніше у подібних розвінчаннях та викриттях – їхня псевдонауковість. Про те, що Христа насправді не було, а Його історія – це чергове переосмислення міфу про сонце, говорить не хто-небудь, а доктори чи професори теології та філософії. При цьому вони цитують історичні документи, вислови великих людей, і навіть Біблію. Нехристиянин, або не воцерковлений християнин – а таких на планеті абсолютна більшість – слухає (читає) і думає: «Це – науковий підхід. Люди вивчили питання з усіх боків – значить, їхні висновки вірні». Ми звикли довіряти логіці більше, ніж вірі. Нехай! Помилка не у висновках, а в доказах.

Звісно, іноді «дослідники» роблять нехристиянські висновки із достовірних наукових відомостей. Але частіше вони не роблять висновків, і навіть не перекручують події чи вислови. Все набагато простіше: в якості незаперечних фактів подається відверта брехня. Незрозуміло, на що йде розрахунок. Мабуть, на те, що ніхто і не подумає перевіряти. Але для людини, яка цікавиться віровченням та історією, це просто смішно. Мова не йде про те, щоб досконально вивчити історію Церкви чи пірнати в глибини богослов’я. Ні! Мінімальне знання Катехізису – і ви ніколи не повірите, що християнство виникло як течія гностицизму. Що християнська доктрина була розроблена на Нікейському соборі з метою контролю над масами, і з тих пір почалися гоніння на інакомислячих. Що Христос не є унікальним, адже навіть у самій Біблії є схожі персонажі; старозаповітний Йосип, наприклад. Мінімальних уявлень про основи віровчення буде достатньо, щоб поставити під сумнів більшість «фактів» - а, відтак, і висновки.

Ще один момент, який слід пам’ятати. Ті, хто «викриває» християнство, здебільшого не мають до нього жодного відношення. У кращому випадку це сектанти чи професори філософії. В гіршому – співчуваючі східним релігіям чи атеїсти. Вони самі говорять про це. Але, погодьтеся, ні філософ, ні атеїст не може нічого знати про Бога. Ці знання дає лише віра.

Коротше, ми маємо триматися. Час від часу продивлятися Катехізис. І молитися, щоб на впасти у спокусу. З цієї прірви часто немає вороття.