Фракція Блоку Юлії Тимошенко заблокувала трибуну і не дала главі держави виступити зі зверненням до депутатів. Ющенку довелося говорити з кабінету спікера, пише Российская газета

Єдиним підсумком його промови стала нова порція звинувачень на адресу президента і його помічників з боку Тимошенко.

Формальним приводом для блокади парламенту стало бажання прем'єра терміново прийняти пакет антиінфляційних заходів. Про те, які причини стоять за черговим витком загострення становища і чи існує насправді демократична коаліція, Російська газета поцікавилася у відомого українського політолога, директора київського Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова.

"Коаліції не було і раніше. Не думаю, що це сенсація. Просто зараз про це вже почала говорити сама Тимошенко. Вона і Ющенко - різні люди, зі своїми цілями і характерами. Їх союз під час оранжевої революції був тактичним і вимушеним, як це часто трапляється в українській політиці. Але формальний шлюборозлучний процес поки, я думаю, розпочатий не буде".

Ця процедура зараз неможлива для Тимошенко і невигідна для Ющенка. Перш з все, він не втрачає надії в грудні отримати План дій для членства в НАТО (ПДЧ). У разі ж відставки уряду і парламентських виборів у нього немає упевненості, що нова Рада і уряд, м'яко кажучи, розділять з ним цю радість. До того ж нові вибори - це серйозний сигнал західним партнерам про те, що Україна як і раніше нестабільна і з наданням ПДЧ варто почекати. Нарешті, сьогодні пропрезидентська Наша Україна об'єктивно не готова до нового голосування.

Тимошенко, у свою чергу, хоче визначеності: або повна влада, ухвалення її варіанту поправок до конституції, або вимушена почесна відставка за зразком 2005 року, відхід в опозицію і вже не раз ходжений шлях до нових електоральних перемог. Тимошенко зараз знаходиться в дуже складному становищі: її рейтинг падає, а економіка знаходиться в далеко не блискучому стані. Звідси і бажання перенести увагу суспільства з насущних проблем кожного громадянина на глобальний конституційний рівень. Піднімаючи питання про фактичну зміну державного ладу, вона тим самим обмежує критику дій уряду і провокує Ющенка на жорсткі дії.

Блокада парламенту насправді була викликана не гострим бажанням прийняти антиінфляційні закони, а угодою з Партією регіонів. Вже на 13 травня було заплановано створення силами БЮТ і Партії регіонів конституційної комісії, яка повинна була б внести зміни до основного закону. Ці поправки остаточно перетворювали президента на декоративну фігуру. Але в останню мить, мабуть, в Партії регіонів передумали, і Тимошенко опинилася в пастці. Так само вона опинилася в пастці, коли президент на подив глави свого секретаріату Віктора Балоги погодився на нові вибори київського мера. Тимошенко розраховувала ще довго сперечатися із цього приводу з Ющенком, піаритись самій і рекламувати свого кандидата, а десь восени, після такої могутньої артпідготовки, легко виграти вибори мера. Але вибори були призначені негайно, і, судячи з усього, її найближчий соратник Олександр Турчинов Київ не очолить.

Тепер Ющенко і Янукович тягнуть час. Боротьба між президентом і прем'єром продовжиться. Рада працювати, швидше за все, не буде, антиінфляційні закони, запропоновані Тимошенко зависнуть, оскільки строго пов'язані із законом про кабмін, що обмежує повноваження прем'єра. Швидше за все, главі уряду не віддадуть і Фонд держмайна, а значить, не буде приватизовано і яблуко розбрату - Одеський припортовий завод. Продовжаться тактичні сутички навколо підконтрольності губернаторів прем'єру, напевно знайдуться і інші приводи для протистояння та суперечок.

Тим часом Партія регіонів чекає підсумків київських виборів, економічних показників початку червня і проміжних результатів війни між прем'єром і президентом, які визначать соціологи. Залежно від цього ухвалюватиметься рішення: або підтримати президентську критику на адресу Тимошенко, або знову завести мову про зміну конституції силами депутатів в обхід референдуму.

Для президента ж України найголовніше, щоб коаліція була похована руками самого прем'єра. Остаточний, безповоротний і фактичний крок до розриву відносин повинна зробити саме Тимошенко. У такому разі постане питання, як управляти економікою, поставленою на межу колапсу нібито її зусиллями. На цьому фоні створення якогось антикризового уряду з широкою участю всіх політичних сил вже не виглядатиме як результат сепаратних переговорів між Нашою Україною і Партією регіонів та зрадою ідей Майдану.