"Традиція" - від лат. traditio - означає "передача", "переказ", отже, саме поняття "традиція" припускає певну споконвічну інстанцію, від якої ця традиція виходить. Якщо ця інстанція виникла в часі і в історії, то вона вже не може бути споконвічною і тому її "традиція" буде носити підлеглий, збитковий статус. Справжня, ідеальна традиція - це традиція, що виходить із абсолютного джерела, з першооснови - її можна назвати "інтегральною традицією".

Тому засновник філософської школи "інтегрального традиціоналізму" Рене Генон (1886-1951) визначав Традицію як "сукупність надлюдських знань", тому що вони володіють перед- і над- людським статусом. Отже, якість тієї або іншої релігійної традиції визначається ступенем її подібності (значеннєвого, змістовного, структурного) зі споконвічною, "інтегральною" Традицією. Цим Традиція з великої букви відрізняється від простої традиції, або від звичаю. Генон із цього приводу написав роботу - "Традиція проти звичаю". На відміну від автентичної інтегральної Традиції, "звичайні" традиції носять випадковий і невідрефлексований характер. Традицію можна зрівняти із променем світла, який "споконвічний божественний суб'єкт" пускає крізь історію і який до Кінця Часів все більше загасає і розсіюється. Тому Останні Часи - це "темні часи", "часи мороку", коли справжнє знання підмінюється неповноцінними звичаями і сурогатами сучасності.

Саме існування "інтегральної традиції" виявлено в більшості релігійних традицій світу – в кожній є приблизно однакове подання про чотири фундаментальні поняття - ініціатичного гнозису (пізнання істини через радикальне самоподолання), ініціатичної ієрархії (де кожен займає своє місце в силу того, наскільки він ініційований), сакральної географії і сакральної циклології. Традиціоналісти часто розходяться в питаннях про те, які конкретно елементи є абсолютно інтегральними, а які випадковими, від цього багато в чому залежить їх власний релігійний вибір і відношення до питання про те, що робити із сучасним світом. Рене Генон, автор книги "Криза сучасного світу" (1927), вважав, що найбільш повно Традицію виражає ісламський суфізм, а його учень— видатний західний традиционалист та його православний послідовник Жан Бьес вважав, що це Православна Традиція, але для даного контексту необхідно визначити наступне - Традиція, традиційне суспільство - це не гарно і не погано, це нормально для подальшого розвитку суспільства.

Православ'я - це вірність Традиції, Традиції ясної, як кристал, Традиції Святим, запечатаної Богом, непідвладної змінам - Paradosis lampotera krustallon, theosphragistos. Православ'я - це досконала безперервність без утримань або додавань - mete meiosis mete auxesis - хоча б єдиного слова, хоча б єдиної букви. І святий божественний Марко Ефеський казав: “Жодних поступок відносно нашої віри робити не дозволено.” Так в “глиняних посудинах” - у посудинах істот наш, невартих і грішних - зберігаємо ми скарб Віри цільним і незмінним”.

Все існування традиційного суспільства орієнтоване на те, щоб відновити первісну, перед-традиційну досконалість Раю. Грецькі слова Paradosis і Paradeisos співзвучні. Paradosis - означає Традиція, Переказ, те, що прийшло до нас із благословенної старовини. Людська історія починається саме із земного раю. Грецькою мовою рай - Paradeisos, “парадиз”. Paradosis і Paradeisos... У цій фонетичній близькості двох грецьких слів - суть  Православної Традиції, джерело її священного значення, підстава її вищого духовного авторитету. Православ'я - єдина християнська конфесія, яка зберегла це споконвічне і автентичне розуміння Традиції, переказу як продовження таємного райського знання, яке йде від початку часів і відновленого і приведеного до божественної повноти самим Спасителем, Ісусом Христом - Сином Божим. Paradosis - Традиція от що головує в Православ'ї. Саме Традиція, а не мнима безгрішність Папи Римського, макіавелічіського узурпатора вищого авторитету. Саме Традиція, Переказ, а не моральний консенсус і істеричний, підозрілий месіанізм протестантів, гуманізувавших християнство позбавивши його чисто духовних, божественних аспектів.

У той час як сучасне суспільство, яке засноване на принципово протестантських антитрадиційних засадах і само себе вважає верхом досконалості, традиціоналісти вважають пеклом, зруйнувати який є однією із задач будь-якої людини Традиції, тим більше людини Православної Традиції.