Треба любити сербів, але наслідувати албанців. Вони солідарні, веселі та сміливі. Натомість Мілошевич здав своїх в Хорватії, Боснії та Косово, потім свої здали Мілошевича міжнародному трибуналу в Гаазі, потім Європа здала Косово албанцям, і серби поплачуть і погодяться з цим. Албанці ніколи не погодилися б. Серби не хочуть вкусити Європу, яка зґвалтувала їх, вони хочуть інтегруватися в неї. Проте армія визволення Косово, зі своїм наркотрафіком інтегрується туди швидше.

Минулого літа, втомившись досліджувати руїни та ландшафти Сицилії, я вирішив день-два віддати належне її пляжам. Перед тим я з обуренням викинув томик Маріо П’юзо, бо не зустрів на острові того, за чим туди всі їдуть: смурних чоловіків в кепках, з обрізаними дробовиками, омерту, статечних старців, які одним порухом мізинця прирікають на смерть неконструктивних суддів, та непродажних прокурорів. Підла поліція заради збереження культурної автентичності, мала б залишити хоча б кілька мафіозних сімей зобов’язавши їх позувати перед фотокамерами туристів.

Виходжу на пляж і бачу на сусідньому тапчані кого б ви думали! – невже це вона? Ні, не може бути! Вона, вона - кивають сусіди, які вже звикли до цього видовища – кістлява тітка з важким обличчям - Карла дель Понте! Суддя міжнародного трибуналу в Гаазі, кат Мілошевича.

Це Європа. Виявляється можна отак, наплювавши в душу цілому народу, після того без клопоту й будь-якої охорони, абсолютно безпечно ніжитися на пляжі (до Сербії година льоту) точно знаючи, що ніхто не схопить за ноги в воді, не потягне на дно – не знайдеться жодного Гаврили Принципа! Чи не віддати албанцям ще й Белград? Народ не можна вбити, але він може покінчити життя самогубством.

Втім, за місяць тема видохнеться, і вже ніхто не згадає: Косово? - А де це? Мова не за сербів. За китайців. Хто автор китайського економічного буму? Конфуцій. Ще Макс Вебер зауважив на тому, що визначальним чинником в економіці – є суспільна мораль (зокрема протестантська етика). І справді, капіталізм створений єретиками, які міцно притримувалися своїх єретичних понять. Це зовсім не означає, що чим міцніша мораль тим вищі економічні показники.

Навпаки, правдиві маоїсти демонстрували більшу самопожертву аніж сучасні прибарижені конфуціанці. Економічний підйом Японії почався тоді, коли підупав самурайський дух і нація змирилася з поразкою.

Якщо користуватися воєнними аналогіями, а вони добре ілюструють економічні закономірності, на лицарську етику може дозволити собі невелика банда горців, натомість регулярну армію загострене відчуття честі – розвалить (капральської палки солдат має боятися більше, ніж ворожої кулі), проте зовсім вже деморалізована армія – теж є небоєздатною.

«Включиш ящик – там горила
За духовность говорит
Уберите это рыло
Я хочу в палеолит»

Я теж, як і всі чесні люди, мрію про палеоліт, але як не дивно телевізійна горила в дечому має рацію. Сяка-така мораль таки потрібна для підвищення надоїв. Суспільство має структуру, яка теоретично могла б сприяти зросту суспільної моралі, духовності, індивідуальної етики – цих нудних, але, нажаль, необхідних в народному господарстві речей. Це не Верховна Рада, ви не вгадали – це Церква.

Біля більшості Київських Храмів немає жебраків. Їх проганяють священики і церковна охорона. Іноді їх доволі жорстоко лупцюють. Жебраки бувають набридливими і злодійкуватими. Я сам ненавиджу всі ті категорії громадян, які перераховані в нагорній проповіді і які, на відміну від мене, спасуться, проте церква, небесний очільник якої сам не гребував жебрацтвом, мала б демонструвати відмінні від моїх зразки поведінки.

Або хай познімають з бань Хрести, або повдягають труси, як зауважується в старовинному єврейському анекдоті.

Російська Православна Церква підтримувалася державою, яка позиціонувала себе як православна монархія. Сотні тисяч церковних приміщень, потужна система церковної освіти, обов’язкові уроки закону Божого, неймовірні багатства в розпорядженні кліру, ідеальні можливості впливати на суспільство, виховувати його.

У 1917 році це суспільство палко підтримало революцію, здійснену атеїстами, бувші семінаристи з натхненням заходилися спалювати церкви та вішати священників. Майже ніхто не побажав захистити віру. Дехто в громадянській війні висував гасла загальноправославного змісту, але швидше як ознаку власної консервативності. Вся робота православ’я яка велася протягом століть  виявилася неефективною, неправильною, порочною.
Нині церква прагне відродити православ’я саме дореволюційного зразка. Замість того, щоб відроджувати "парадигму" сімнадцятого століття.

Києво-Печерська Лавра є нашою найбільшою святинею. Ченці пригрівають різноманітну публіку, яка влаштовує Хресні ходи Києвом проти ідентифікаційних кодів, НАТО та інших зайвостей. Днями один з цих нещасних, якого підрядили у вільний від боротьби з НАТО час прибрати один з Лаврських Храмів, не втримався і вкрав зі скриньки для пожертв якусь кількість гривень (скільки вмістилося в руці) його тут таки викрили і... ні, не прочитали йому проповідь перед тим як відпустити з миром, не закликали його до каяття, не помолилися над ним за спасіння його слабкої душі... його здали в міліцію!

Нажаль, тут потрібні пояснення. Звичайний громадянин України, язичник, може і навіть зобов’язаний писати на ближніх заяви до міліції. Але чернець – це людина, яка, в теорії, порвала зі Світом та намагається наслідувати Ісуса Христа.

Ви здатні уявити Христа, який пише заяву до міліції? А св. Апостола Павла, який спеціально в своєму посланні забороняє християнам вирішувати між собою справи через світські суди?

Я вперше зацікавився Християнством, коли в дитинстві читав «Les Miserables» Гюго. Пам’ятаєте сцену, коли злочинець, якого пригрів єпископ, краде в нього срібні підсвічники, його ловлять менти і приводять назад до єпископа. Відпустіть – каже єпископ – я їх подарував йому.

Якщо ченці в Лаврі не поводять себе, як єпископ в романі Гюго, не виконують настанови св. Павла, наслідують когось іншого замість Христа, то навіщо вони називаються монастирем? Навіщо так нераціонально використовується нерухомість в центрі Столиці?

Це нарешті зрозумів наш Президент, і видав указ № 157/2008 про реприватизацію Лаври в державну власність.

Мабуть, як свого часу з Криворіжсталлю, хоче об’явити повторний тендер між конфесіями. Гадаю, його виграють не індуси, а якісь багаті саудіти. Навряд чи в Києві можна знайти краще місце для облаштування ісламського університету та соборної мечеті.

Українська Греко-католицька церква пережила свій героїчний період, коли після війни змушена була перебувати у підпіллі. Нині церква підпільників і повстанців перетворюється на церкву добровільних помічників міліції. Як заявляє її перс-служба, керівництво УГКЦ у відповідь на звернення МВС збирається оголосити гріхом порушення правил дорожнього руху і зобов’язати вірних сповідатися за це.

Ймовірно, на наступному етапі вони об’являть гріхом порушення правил тюремного розпорядку. Як зауважив один з наших братів, виникає питання, хто більш канонічний: УГКЦ чи ГУ МВС?

Минулої неділі жоден священик не звернувся до своєї пастви з запитанням: а чому ви всі тут, а не в Косово, де нищать православні Храми та виганяють зі своєї землі ваших братів по вірі? Один священик сказав мені, що там нема чого робити українцям, це ж не наша земля. Така позиція, якби їм не було на неї наплювати, мала б сподобатися ісламістам та американцям, які, на відміну від нас, вважають своєю землею всю землю.

Звісно, Косово – не наша земля. Та й Крим не зовсім наша земля. І сусіднє село – не наша земля, і зрештою, статус біженця дає суттєві переваги в Європі, коли з’ясується, що жодна земля – не наша.

Якщо ми – Християни, і перед нашими вікнами якісь «албанці» руйнують церкву, ми повинні її захистити? А якщо церкву руйнують в п’ятистах метрах від нашої оселі? А якщо на відстані трьох кілометрів? А трьохсот? А на якій відстані ми вже можемо собі дозволити не перейматися почуттям християнської солідарності? Якщо Христа розпинають в Косово, то хай цим переймається Кейфор, а не ми.

Як ви гадаєте, чому Сербська Церква не закликала вірних взяти зброю, повалити компрадорський уряд та захистити православні святині в Косово, розпочати війну за віру? Бо нема там жодних вірних. Ніхто не відгукнеться. Отже, сербська церква цілком може оголошувати самоліквідацію, що давно мала б зробити російська, українська та решта православних церков.

Православ’я треба починати з початку. "Наш Бог вміє виходити з могили".

Для obozrevatel.com