Наступив на горло власній гідності – пішов до американського консульства. Заради грошей і здоров'я не зробиш того, на що здатен заради цікавості. Відвідати новітній Вавилон по-справжньому закортіло після того, як побував у старому, в Іраці. Американська воєнна машина вражає:

Морські піхотинці з очима римлян
Шляхи хрестоносців продовжили танки
На нелегальні стежки мусульман
Богам батальйонів бідкуються банки
Нафта палає, пустеля пече,
Річка історія стрімко тече

Якщо така техніка, постава і дух солдатів, яка ж тоді метрополія?

Проте якщо колись на мандрівника чатували небезпеки, то нині консульські приниження: стояти в черзі. Потім в другій. Залізні двері. Третя черга. Ваш номер такий-то. Слідкуйте за табло. Слухайте правила внутрішнього розпорядку. Приховані камери спостереження. Підійдіть до віконця. Намагайтесь сподобатися. Відповідайте на безглузді запитання. Відбитки пальців. Суки, я в мусарні відмовлявся давати!

Посміхаюсь. Роблю лохувате обличчя. Ми дамо вам візу. Ще раз внесіть гроші… Ми перешлемо паспорт.

Через пару тижнів дзвінок. Жіночка: я помічник консула Сполучених Штатів. Для надання візи консул потребує від вас додаткових документів: довідки з Управління внутрішніх справ, що ви не перебуваєте під слідством, довідки з СБУ, довідку про мету вашого візиту до Сирії в минулому році. Про обставини візиту до Лівану. Довідку про вашу діяльність в Абхазії в такому-то році, про ваше перебування в Чечні тоді-то. Довідку про ваш маршрут в США, з ким ви збираєтесь зустрічатись, де зупинятися…

–        Пані, чи не могли б ви … я ніколи не дозволяв собі… особисто у вас тисячу разів прошу вибачення… але передайте своєму консулу, щоб він пішов на х..й

–        Я скажу консулу, що ви не маєте змоги надати всі ці папери.

–        Будь ласка, передайте йому те, що я сказав дослівно.

Цікаво, чи відбирають відбитки пальців перед в'їздом до США в наших дипломатів, у прем’єра, у президента? Підозрюю, що так (принаймні в разі неофіційних візитів). Америка — велика країна і з висоти свого положення світової домінанти не бачить різниці між двадцятилітньою українською проституткою, яка мріє про пишні бродвейські пасовиська і, скажімо, українським міністром закордонних справ (цікаво, про що мріє він?)

Дуже небезпечно, що американські громадяни потрапляють до нашої маленької мальовничої країни, не залишаючи відбитків пальців для СБУ. Вони не цінують унікальної можливості вийти назовні за турнікети бориспільської митниці, бо ми пускаємо всіх, навіть тих, хто голосує за республіканців, їм не доводиться годинами стояти в чергах в українському консульстві, а нахабні співробітники за броньованими віконцями, калічною англійською не вимагають у них довідок про доходи.

Ми не маємо відбитків пальців посла Тейлора, а в Києві досі не розкрито серії зухвалих банківських пограбунків.

Можливо, українському суспільству у своїх стосунках з держ.депом США іноді варто наслідувати мою лексику в заочному спілкуванні з американським консулом?

Давайте будемо відверті — єдиною метою нашої зовнішньої політики є сподобатися американцям. В смислі, по-справжньому сподобатися, щоб взяли до гарему.

Урядовці, нардепи, політологи з грантоїдських “інститутів” багато і плутано розповідають телеглядачам за великий провіденціальний сенс нашого запобігання перед неохайними дамами з єврокомісії та пристарілими конгресменами проїздом з Вашингтону. Все це слова. А ось факти: Америка любить Ізраїль, країну, якою не можна не захоплюватися, бо вона порушує всі міжнародні табу щодо виготовлення ядерних боєприпасів та застосування ракет повітря-земля.

Найближчим союзником Америки є Саудівська Аравія, найбільший у світі спонсор ісламського тероризму. Там ніхто не здогадується за права людини та релігійну толерантність. Виявляється, усього цього не потрібно, щоб дружити зі США.

Після того, як німці вбили багато сотень тисяч американських солдатів, Америка вклала багато мільярдів у відродження німецької економіки. США люблять нахабних албанців і не люблять боязких сербів. Серби відмовилися воювати, віддали Косово, продали Мілошевича, здали сербів Боснії і Країни, проголосували за прозахідного кандидата, проте американцям сподобатися не змогли. Замість усього цього веселому албанському хлопцю вистачає торби з маком, автомата Калашнікова та зо два кіло ТНТ під православну церкву. Штати від нього в захваті.

Американці люблять нахабних, а таких як ми — не люблять.

Між іншим, Аполлодор в “Етиці” пише, що цинізм — є найкоротший шлях до доброчесності. Я спробував на собі — працює. Ще раніше спробували американці. І в них працює! Спробуйте, нарешті й ви у стосунках з американцями.

За Ющенка проголосували, бо думали, що його любить Америка, а виявилося, що всього лише це він любить Америку. Це така розводка. Ми хотіли до Євросоюзу, а вони нам НАТО, ми хотіли шенген, щоб їздити туди, а вони нам ВТО, щоб завозити сюди. І табори на нашій території для утримання нелегальних негрів з усієї Європи. Кажуть: перш, ніж стати туристами, побудьте вєртухаями.

А поза тим, Україна на вірному шляху. Єдиним предметом нашої політики є газ — щось майже безтілесне й тому коштовне. Коли нарешті кляті євромоскалі збудують трубопроводи в обхід нас, нам залишиться чистий дух — нематеріальне й тому безцінне. Політика має перейматися ідеалами, а не барелями, еонами, а не кубометрами. Наші вчителі американці переймаються лише великими абстракціями: індексами, демократією, проблемами гомосексуалістів... і  від голоду не вмирають. Екзистенція руліт. Алілуйя!

Про що це я? А! Не їздіть до США, їздіть на Кубу. Там нема демократії, тому вони не беруть у гостей відбитків пальців.