ПОДОРОЖ АРГО
Наприкінці століття я підхожу до вікна
Спостерегти, що логіка спочила - почалась весна.
Переривання поступовості не помічають перехожі,
Переїжджають авта, діти, переходячи калюжі,
Передчувають, що повернуться з пітьми,
Всі боги-діти грають пристарілими людьми
Веселу гру і вимагають вмерти,
Переплести кохання, страх і волю
Високого мистецтва ситуацій,
Зіткнути розгалуджені сюжети,
Змінити правила, переписати вводні.
Розваги і любов розбещених дітей,
Їх ревнощі і бійки, воля, влада...
Ми - іграшки, занедбані в кутках,
Покриті порохом, чекаємо роками,
Щоб олімпійські діти склали нами
Трагедії сюжет на зламаних хребтах,
Намиста нанизали нашими серцями.

Ясон, один із нас (занедбаний), кентавру
Трапив у навчання.
Хірон - потвора - вчитель покоління,
Знавець поразками навчати переможців,
З закінчення початок копати копитом.
Напівтварини - товариство надлюдей.
Ясон в кочівника навчився кочувати.
Лапіфи - потолоч, а Пелій - узурпатор.
Є царство, що здобуте мусить бути,
Як головою пробивати лба бику -
Ось сума знань, потрібних юнаку.
І ось Іолк: народ і узурпатор.
Що ми могли їм запропонувати?
Завжди одне - свободу і себе.
Богам потрібні подвиги й сюжет,
Народ, як завжди, п'є своє вино,
А узурпатор попросив руно.