Це і воноВойна в толпеФілософія смути
П’єса "Упиряки, або Мудаки при владі."Дневник НеоШрифт для листівок Даешь русский без правок!
WAP-сайт БРАТСТВА:wap.bratstvo-ukr.wen.ru
СБУ
ФСБ
MOSSAD
Розбити свій комп'ютер!
Постріляти по ворожим американським літакам
Зробити стартовою
Це і воно
Філософія смути
СБУ
ФСБ
MOSSAD
Треба було, щоб за одну ніч спалили 1500, потім – у спадному порядку – 900, 500, 200 – поки не підійшли до повсякденної «норми», аби помітили, що в середньому у нашій милій Франції щоночі згоряє близько 90 машин. Щось на кшталт вічного вогню, як той, що горить під Тріумфальною аркою, на честь Невідомого імміґранта. Він визнаний сьогодні, та хоч настав час для болісного переосмислення, ми обманюємо себе 
Власне мені подобається поглинати інформаційні потоки не дозовано, жадібно, поза правилами застільного етикету. Щойно вкинули нову порцію невербального кайфу. Чи спромоглася наїстися плісняви, а всі в курсі кілька років? 
Перемога – добрий привід для свята. Ліпше, ніж день пам’яті або роковини поразки (як зазвичай). Уявіть, яким було це свято за десять років після 45-го. Переможці ще молоді. Ще діє збройне антирадянське підпілля. Ще зброя перемоги не виглядає музейними експонатами... 
Київ 27 грудня 1648 року. До Золотих воріт під’їжджає валка козацької старшини на чолі зі своїм головою, одягнутим неймовірно розкішно. На це він дозволяє собі лише зрідка, але нині великий день. Час насолоджуватися тріумфом. Позаду перемога під Жовтими Водами, взяття Корсуня, Львів, якій вцілів лише тому, що відкупився. В його особі „нація козаків” одержала нарешті геніального вождя, щоб здобути дві свої найбільші цінності: Славу і Свободу.
Ані на Великдень, ані у Світлий тиждень, ані в першу неділю після Пасхи померлих родичів не поминають. У ці дні навіть на богослужінні не читають молитви за померлих. Поминки починаються лише сьогодні. Другий вівторок після Великодня – Радониця, Червона гірка, один із трьох «батьківських» поминальних днів у році. 
- Спіть… І ви – спіть… На здоров’я… 
Почаїв. Височенна гора посеред рівнини. Навколо неї – невеличке містечко. На горі – Лавра. Екскурсійний автобус зупиняється під горою. Йдемо наверх пішки. Заходимо через хвіртку – великі ворота закриті. Жінкам, одягнутим «не по формі» пропонують спідниці та хустки. В якості екскурсовода дають молодого семінариста.
Раніше ніколи не розумів людей, які віддають перевагу котлеті перед шоколадкою. Тільки вчора відчув це щастя, сидячи перед телевізором і заїдаючи ковбасою чай. Після посту вона виявилася смачнішою за будь-які цукерки. Пост, безумовно, не про те, як довго не їсти скоромного, а потім нажертись мов свиня. Але постувати варто було навіть для того, аби оновити сприйняття деяких речей. Справжній смак хліба розумієш тільки після голодування. Те, що м’ясо – святковий продукт — відчувається лише після посту 
«Що робив Христос від Своєї смерті до воскресіння?» - питають іноді. А що Він міг робити? Те саме, що й завжди. Рятував людські душі. Передання доносить до нас розповідь очевидців: 
Нас із братами потягнуло та теологію. Ми сиділи й думали: в чому сенс Христової жертви? Спасіння людства? Але чому саме так? Так страшно? Неможливо уявити, що Вседержитель не міг би очистити нас від гріхів будь-яким іншим чином. Не проливаючи крові Єдинородного Сина Свого. Якщо ні, значить, Він – не всесильний, а цього аж ніяк не можна прийняти, адже всесильність – одна з основних властивостей Божих. Відкидаючи її, ми відкидаємо взагалі християнське уявлення про Бога. 
Сьогодні ми досить багато знаємо про боротьбу проти гітлерівської Німеччини так званого європейського антифашистського підпілля, часів Великої Вітчизняної війни. Але насправді, ця боротьба була інспірована і очолена особами з яскраво вираженим націонал-анархістським, ліво-фашистським та націонал-комуністичним світоглядом, тобто тими, кого горезвісні сучасні антифашисти іменують "червоно-коричневою фашистською чумою". 
Всі події на території колишньої Югославії іноді уявляються у дещо викривленому вигляді. Благородні, шляхетні, красиві серби відбиваються від зграї злобних шакалів — американців, європейців, НАТОвців, шиптарів-албанців... Насправді, все не так просто й далеко не так однозначно. 
