Брат Вуйко
Cлова народні. Музика крадена. Хореографія відсутня.
Всі події, імена і місця подій живуть і діють виключно в хворій уяві автора. Ображених просимо звертатися за адресою: Рівненська область, м.Острог, вул. Лєніна 40 ( мудрий заклад).
Дійові особи:
Гарант: Дядько рябуватої зовнішності. В нього на писку чорти горох молотили. Вважає, що працює нашим президентом. Постать суто трагічна і ображена життям.
Шоколадний зайчик: Вінi-Пух – переросток у помаранчевому комбінезоні.
Гебельс: Гнусавий карлик із манерами пасивного гомика. Одягнений дорого, але без смаку.
Конотопська Відьма: Медуза Горгона і Проня Прокопівна в одній іпостасі.
Жанна Д’арк: Просто секс-бомба. Про неї пісня „Смерть прийшла до нас з косою”.
Кормчий: Матьорий человєчіще із довгими вусами. Зодягнений в камуфляж заляпаний ворожою, злою кров’ю. В руках вервиця, з боку висить маузер. Чарівна посмішка.
Аттіла: Войовничий вождь братніх гунів. Революціонер. Не просто естет....
Колюня: Лідер молодіжної тусовки. Авторитет.
Че Гевара: Психолог-проктолог, естет. Борода, сигара, футболка із портретом Пелевіна, на плечі витатуйований портрет Марадони.
Кустуріца Емір: Просто естет, інколи лабух.
Сеньйора Феніта: Бабуся Че.
Таня: Колонтай нашого часу.
Сержант: Супермен-вікінг.
Карпа: Конкретний пацан. Отріцала.
Льоша: Партійний функціонер, великий начальник.
Привид кучмізму: Щось лисе і руде.
Кучмо: Лох-лохом. Одягнений, немов колгоспний їздовий.
Несторіан: Супермен-аматор.
Якунович: Боксер-любитель. Не скалічений інтелектом.
Унсовці: Професійні волоцюги. Нагадують бомжів, котрих Мойсей водив пустелею. Вигляд поцоватий, погляд злодійкуватий.
Бабусі: Пристаркуваті бабусі, рекламні агенти, ріелтери, бариги, йоги, Тьома, кришнаїти, менти, свідки Єгови, зіваки, ділери, хіпі, растамани, бабуїни, металісти, молдавани, особи кавказької зовнішності, гагаузи, шахтарі...
Дія Перша.
Київ. Андріївський узвіз. Туди-сюди тиняються бариги, кришнаїти, менти, хіпі, молдавани і гагаузи. Біля ресторану „Вірменія” стоїть сервірований столик. За ним сидять Жанна Д’арк, Гебельс і Шоколадний зайчик. Тихо воркують.
Шоколадний зайчик: Кольок, ти здурів... Зачем тєбє вєсь етот геморой? Отсасиваєш у папи лаве і радуйся. Живьош на усьом готовом. Работа как у Обломова. Бєз суєти і напрягов. Я тєбє і то завідую...А ти? Зачєм ти етого Корча на поєдинок визвал? Он тераріст-профі. Тєбє кранти. Как даст! Ти би лучше Тайсона визвал. Он старий, а Володя Клічко тєбя нємного би надрочіл, как от удара бєгать. Я с тєбя хєрєю!
Гебельс: Петю, хоч ти не до...буй. Як все вже осто…бло. Які гроші? Так, копійки. Можна подумати, що ти весь в білому? Хто недавно здуру випустив 5 тон шоколадних фігурок гаранта? Діти боялися їсти... Довелося викупити за казенний рахунок і шахтарям на зарплату видавати. Вони так матюкалися. Ну що, 1:1? Злапав, пінгвін глупий?
Жанна Д’арк: А я б абсенту випила...Ну, знову сваритеся? Ви ж не на роботі. Дайте відпочити. Душа пісні просить. Я так втомилася. Вам би одного Шкіля, то б не скучали. Он мене дістав. Дай йому грошей, грошей....
Гебельс: Оце так! Куди ж він їх діває? Він же депутат і, кажуть, має свою мережу платних нужників на Галичині...
Жанна Д’арк: Не знаю, бо не давала. Хі-хі. Просмердів мені всю фракцію своїм бізнесом. Петю, візьми його до себе. А вот Корч – це мужчина, не вам рівня. Я його колись так хотіла, що жодні прокладки не витримували. Я так прагнула чистого кохання і справжнього сексу...
Шоколадний зайчик: Ти? Нє подумал би. Ну а он?
Жанна Д’арк: А він, клятий, не колеться. Пацани, я така нещасна.. Пожалійте сирітку. Лише без рук. Рукою я і сама можу. Ви тут посидьте, а я на Печерськ змотаюся. Вийду до народу. Довго не засижуйтесь. Кажуть, Братство вийшло прогулятися. У випадку чого дзвоніть. Як куди? На мобілку. От село забите! ( встає і йде до авто)
Шоколадний зайчик: Оце баба, оце тєло. Я б її......
Гебельс: Не смішно. Ти що, перепив? Вона нам як сестра рідна. А ти? Теж мені йобар з Банкової. Що більмами лупаєш? Наливай.
Поруч проходить Конотопська Відьма з новою мітлою і в білих капцях.
Конотопська Відьма: Што, всьо жрьотє, дегенерати?! Народ недоїдає, а ви, виблядки Америки, все жируєте за казьонний рахунок? Щас как дам по гризлам...Що забзділи? Жартую, добра я сьогодні.
Шоколадний зайчик: Ну і жарти у вас, Михайлівно. Прямо потом прошибає...
Конотопська Відьма: Аби не сечею. Петю, ти на себе дивишся у зеркало? Розпасся, як Музичко. Глазкі жиром запливли. Сходи до Сандея.
Шоколадний зайчик: І що, поможе?
Конотопська Відьма: Аякже. Вже не одному поміг. Обдере, як липку. Сходи. З тебе, рідний, не убуде! ( бере зі столу миску з ікрою і поважно зникає)
Натовп бабусь, помітивши Відьму, галопом біжить за нею.
Чути голоси бабусь: Михайловно! Це ви? Дайте нам якесь важливе завдання.
Голос Відьми: Хорошо. Поїдете в село і отруїте всі криниці кока-колою. Жартую. Спішу я. До офісу приходьте. Вова дасть вам щось цікаве. Всьо!
Гебельс: Петю, а хто сьогодні платить? Я? Гаманця на роботі забув, а на борг не дадуть. Тут головний мент кришує. А він конкретний...
Шоколадний зайчик: В смислє лох?
Гебельс: Та ти що? Почують. Він нам як брат рідний. Заплатиш?
Шоколадний зайчик: Ладно.( Дістає пачку грошей і кидає на стіл) Ну што, їдемо до гаранта? Напевно нас згадує....
Цим часом до столу підходять унсовці з мобілками, прапорами, квашеними огірками і здоровим мішком.
Унсовці: (запопадливо фальцетом в унісон) Панове, ми самі нетутешні. Хто звідки… Дайте спрайту попити, бо так курити хочеться, що офісу немає за що зняти... Пацани на зоні паряться, ухи просять. Діти голодні, жінки непорані... Дайте на хлєбушек, панове буржуїни… Нам багато не треба...От прийдемо до влади, то...
Шоколадний зайчик: Не смішіть. Йдіть до Шкіля, сироти.
Унсовці: Гріх, вам дядьку, сміятися над героями нації. Шкіль, падла, забурів і навіть не здоровається. А ми йому такий грєв... Пожалійте, згляньтеся...Чуєте, як глисти в животі ридають? Пожалійте жертв підліткової мастурбації… И-и-и-и-и-и-и-и!!! (ридають)
Шоколадний зайчик: Гарно співають, соколики. Прямо як артисти. Це, Колька, не твої "Гринжоли". Оці б дали жизні на Євробаченні. Отак могли і приз завоювати, а не змогли б, то б сп…дили. Справжні патріоти! Я їх на майдані запримітив. Правда, жеруть як не в себе, но це нічого. В здоровому тілі… Добре. (Дістає пачку баксів) Дядя добрий. Ви, синочки, багато не бухайте. Цироз не юстиція, не підкупиш... Да і жратву зі столу можете реквізувати. Не викидати ж. Оплачено. Адьйос аміго!
Шоколадний зайчик і Гебельс швидко зникають, як і продукти зі столу. Сирітки запихають до мішка харчі, посуд і скатертину. Швидко втікають. За ними біжить офіціант.
На освітленій авансцені стоїть Емір Кустуріца і виконує „ Ой на горі два дубки”. Десь у глибині сцени бомжі не можуть поділити гроші. Унсовці починають ділити награбоване, але до них підходить сердитий Аттіла і залишає сиріток голодними. Молдавани б’ють гагаузів. Гагаузи плачуть. Свідки Єгови сміються, проте недовго. Колюня виганя їх копняками.
На авансцену виходить Кормчий. Він у доброму гуморі. Звертається до глядача.
Кормчий: Не спимо! Соплі не жуємо! Переляканих прошу вийти з зали! Буйні і нарвані можуть залишатися. Шоу мусить тривати далі. Arbeit macht frei! Я сказав!
Звучить „Завоювання раю”. На заднику демонструються кадри з фільму „Броненосець Потьомкін”.
Дія друга.
Адміністрація Гаранта. Кабінет великий, меблі дуже дорогі. На стінах висять колеса від воза, рушники, шаровари, оселедці, в’язки цибулі, образки, помаранчеві трусики... В кутку розміщена маленька кузня з надписом „Made in USA”. На стінах багато звіроподібних портретів. З люстри звисають писанки. Гарант сидить у глибокому кріслі. Перед ним стоїть Че Гевара і немов маятником, розмахує золотим „Ролексом”.
Че Гевара: Спокійно. Сюди дивися, не кліпай. Уважно. Не сачкуй. Це не парламент. Дихай глибше.
Гарант: Глибше не можу. Діоксини не дають. Друзі, на нас Вітчизна дивиться і очікує наших адекватно немотивованих вчинків на ґрунті взаємного порозуміння усіх прогресивних чинників...
Че Гевара ( б’є гаранта по лобі прийомом джиу-джитсу): Ти до кого шепчеш, юродивий? Які друзі? Прокинься, доля стукає у двері.
Гарант: Що? Куди? Кет, Кет! Де наші паспорти? Go to home...
Че Гевара: Стоять! Ко мне! Сідеть! Все в нормє. Кет варить борщ, діти граються в пасочки. Народ тебе любить. Поки. Аттіла на підписці. Колюня в Каховці. Льоша поїхав у Рівне. Карпа в цирк тьолок повів. Лютий помер. Не бзди.
Гарант: Фу... От привиділося. Друже Че! Тебе не того?..
Че: Кому аміго, кому команданте, а тобі, одноклітинне, я сімейний лікар- проктолог. Я вас, сволота, вилікую. Ану відкрий рота, ширше, покажи язика. Ти диви! Ніяких симптомів геморою. Моя школа. Недаремно папуасів лікував. І тебе вилікую. Будь спок, товаришу!
З-під дивана вилазить Кучмо.
Кучмо: Хто тут так набздів? Воняє, як опозиція... А, синуля… Ну і рожа у тебя, Шарапов?! Шучу. (обнімаються, цілуються) Ето хто? Не узнаю без гриму. Крамаров? Нє... Нєужелі Тихонов?
Гарант: Це мій сімейний лікар Ернесто Чегеварович Сільва. Ідейно тупий, але доктор від Бога. (шепоче на вухо) Мені бухгалтерську хворобу вилікував. Безплатно, як жертві бувшого злочинного режиму.
Кучмо: Ну, спасибочки... зігрів змія... (до Че) Дядьку, ви справді доктор? І лікуєте ето? Не может бить! А я так намучився, так страдав. Я заплачу. Не пожалкую гривень п’ять. Ні, десять. Це у мене професійно. На ґрунті любові к народу.
Че: Впізнав тебе, негідник. Ти працював тут Піночетом (Дістає дуже страшне мачете) Я смерть твоя. Помри, узурпатор! (протикає, як мішок)
Кучмо: Ти диви, а я на Жанну все грішив. (Хапається театрально за серце) Прости, Жанночко! (Падає дуже гарно) Ось так!
Гарант: Петю! Юлю! Всі сюди. Батька забили! Тату, тату не вмирайте. Я вам Героя Майдану присвою...
Кучмо: Не нужно. Краще смерть!
Гарант: Я вам пільг багато дам. Я "Порі" присвою ваше горде імя! Не вмирайте. Тату, тату! (послухав пульс) Здох, сука. І не сказав, де собака зарита. Пропало всьо: рахунки, паролі, чіт-коди…
Забігає Шоколадний Зайчик
Ш.З.: Звали? Ледве добіг…
Гарант: Ти „Чорну кішку” Кустуріци дивився? Не знаєш хто такий? От, дєрєвня! Ладно, неси його на горище і обклади добряче льодом, і бігом.
Ш.З. кладе тіло К. на плече і виносить з кабінету. Гаранта трясе лихоманка. Че спокійно розкурює сигару. Забігає стурбований Гебельс. Він весь в милі, вуха як у Чебурашки.
Гебельс: Демократія в небезпеці! Що робити? Куди емігрувати? Я цього не переживу... Нам всім кранти! Мама!
Гарант: Спокійно! Випий води і розповідай. Що, Якунович зрадив? Що, Ахметов не платить?
Гебельс: Гірше. Братство розпочало Православну революцію. Друг Омелько в біді! Аттіла зі своєю гунською ватагою мерію захватив. До них приєдналися Колюня, Карпа і Льоша. Підтягнули до верховної ради Аврору і як бахнули…
Гарант: Омелько? Що, друг Омелько?! Не встиг поставити вишки біля мерії... Він же просив мене, а я… Він тримається? Відстрілюється з того обрізу, що я подарував? Пошліть туди всіх міліціонерів Києва!
Гебельс: Сан Санич заблокувалися в туалеті. Двері китайські. Довго не витримають. А міліція порозбіглася. Вже десь до Вапнярки добігли. Що робити? Скоро братчики прийдуть по нас! По наші чисті душі…
Гарант: Ну, що підараси, догралися? Казав вам, що це Братство зразу треба було прикрити і посадити. Що робити? Йдіть, сучари, і перепрошуйте Дєда і Лєбєдя. Випустіть всіх політв'язнів! Може, під амністію потрапимо. Бігом! Повбиваю! Законтачу, підари опозиційні! На х… я з вами зв'язався?! Что дєлать?
З двору чути підсилений гучномовцем голос Кормчого: "– Ручьонкі на прілавок. Ви оточені. Спротив безглуздий. Виходити по одному. Гарантуємо гарячий чай, сухарики і гуманний трибунал".
Настає мертва тиша, як у „Ревізорі”. В партер забігає Таня. Вона звертається до глядача.
Таня: Люди добрі! Провідника не бачили? Якщо побачите, скажіть, що я пішла брати Печерський райвідділ! (Швиденько зникає)
На балкон вискакує Льоша в матроському бушлаті. Дістає маузер і починає стріляти в стелю. Один раз поцілює в люстру. Та обривається і падає так, щоб ніхто не постраждав.
З лівого порталу Колюня виводить кількох помаранчевих і копняками підганяє в бік правого порталу. Робить це мовчки і чітко. Останній оплот конаючого режиму – Якунович, Шок. Зайчик і Дух Кучмізму – блокують двері, по яким луплять з протилежного боку добрячим молотом. Двері вилітають з коробкою і падають на знесилених оборонців. Заходять Жанна д’Арк, Аттіла і Сеньора Феніта.
Сеньора Феніта: Ну що? Не дихаєте, гади? А я вам казала, що Ісус був комуністом? А ви? Гигикали… Лозового на смерть закатували. Зараз я вам задам. Я коричневу чуму подолала і вас переживу.
Аттіла: Бабусю, можна я їм трохи фінгалів, сучарам, понабиваю? Вони мені все життя зіпсували. Можна?
Сеньора Феніта: Яношевич, только без рук. Я їх сама загризу. На коліна, демократи!
Аттіла: Базара нема…
Жанна Дарк.: Бабусю! Облиште цих тварин. Ліпше абсенту вип’ємо. На брудершафт!
До кабінету заходять Колюня, Карпа, Льоша, Сержант і починають лупцювати недобитків режиму. Ті скиглять і прохають амністії.
Сержант: Шо замолчалі? Вон отсюда!!!
Заходить Тьома: - Ну шо, помаранчеві? Це вам не х...я в живу людину пхати. Зараз жінка прийде. В общєм, пиздець вам. Вішайтесь!
Затемнення.Чути удари тупими предметами по інших. Плач, скрегіт зубовний, котрі переходять в громогласне " Ура!" На авансцені сидить Кормчий. Він стомлений, але задоволений.
Кормчий: Ну як Вам шоу?! Повірили? А може, воно саме так і буде. Амінь. Глядачі дружно зриваються зі своїх місць. Бурхливі овації.
Дописано 10 грудня 2005 року, виправлено 16 січня 2006 року.
|
Зробити стартовою
Це і воно
Філософія смути
СБУ
ФСБ
MOSSAD
